Історія і традиції відомої української страви. Чому вареники так популярні в українців?
У православних християн 18 березня почався Великий піст. Великий піст встановлений на згадку про сорок днів, які Христос провів у пустелі. Великий піст триватиме 48 днів і завершується Великоднем. Є пісне блюдо, яке точно буде на столі у вірян-українців. Блюдо це згадується в багатьох літературних творах, щобільше - воно міцно асоціюється з чином українця.
Вареники в літературі
У першому в українській літературі історичному романі — "Чорній раді" Пантелеймона Куліша — є епізод, коли козак Черевань запрошує інших козаків до себе.
"Бгатці. Ось мені стало краще. Тільки ходімо в хату. Там нам дадуть таких вареників, що всяке горе на душі відійде. Вистачити вам гуторити про свої печалі", - говорив козак.
При словосполученні "вареники в літературі" також можна згадати уривок з "Ночі перед Різдвом" — ще одного твору, присвяченого Малоросії.
"Пацюк роззявив рот, подивився на вареники та ще сильніше роззявив рот. В цей час вареник виплеснув з миски, шльопнув в сметану, перекинувся на іншу сторону, підскочив вгору і якраз потрапив йому в рот. Пацюк з'їв і знову роззявив рот, і вареник таким же порядком відправився знову. На себе тільки брав він працю жувати й ковтати", — описував Микола Гоголь трапезу колишнього Запорожця. Ця сцена потрапила практично в усі екранізації гоголівської "ночі".
Традиції та обряди
За старих часів вареники були не просто їжею, а й мали обрядовий характер. Так, український етнограф Олекса Воропай у першому томі "Звичаїв нашого народу" описує, як українці святкують день Андрія Первозванного, що відзначався 30 листопада за старим стилем (13 грудня за новим стилем).
"На вечерю може бути багато страв, але першими на стіл подаються вареники з капустою, адже піст", — писав Воропай. Він також зазначав, що вареники з сиром є головною стравою на Масляну.
Видів вареників існує безліч. Крім сиру використовувалися такі начинки, як капуста, різні ягоди та фрукти, картопля, мак, сухофрукти. Були, та й тепер існують вареники "з піском". Готують їх на Полтавщині та Чернігівщині. Для їх приготування вижарювали сало до шкварок. У киплячий жир додавали борошно. Після чого такою засмажкою начиняли вареники. Вона скрипіла на зубах, тому ці вареники й отримали свою назву.
Що стосується ворожіння з псом, то воно було наступним: в хаті викладали зроблену дівчатами випічку — балабушки. Потім запускали голодного пса, якого цілий день тримали без їжі під замком. Чию балабушку пес з'їсть першої, та й вийде заміж. Якщо він віднесе випічку в кут, то доля занесе дівчину в чужі краї. Але найгірше, якщо пес не з'їсть балабушку, а надкусить і кине. Таким чином, можна припустити, що ворожіння з котом було ще драматичніше: все-таки багато вареників навіть гуцульський кіт не подужає. А ось надкусити та кинути вареник кіт міг легко.