Як Катерина Велика врятувала українські міста від влади місцевих старшинсько-шляхетських кланів

10 серпня 1767 року в Москві почалася робота покладеної комісії, в якій брали участь і 34 депутати, обраних населенням Малоросії. Формування та функціонування цього органу стали важливими етапами міської реформи, яка безпосередньо торкнулася багатьох українських муніципалітетів.

Комісія була створена для складання нового Уложення (зводу законів) Російської держави. Її діяльність явно перегукувалася з земськими соборами XVI-XVII століть, які, в свою чергу, мали безпосереднє відношення до вирішення «українського питання».

Уряд Катерини II пішло назустріч багатьом побажанням міських обивателів. Тим більше, що побажання Малоросійських міщан були дуже схожі з аналогічними наказами з інших регіонів імперії.

Жалувана грамота містам

Міські жителі отримали право вільного закладу «фабричних станів», звільнялися від сплати зборів за різні будови і здійснення промислів. Для злочинів, скоєних городянами, встановлювався термін давності в 10 років.

За укладенням про губернії міські магістрати зосереджувалися на виконанні судових функцій. Проривним з точки зору Малоросійських міст рішенням було те, що в суперечках про власність дворяни ставали підсудними магістратам (міщанським судам).

У 1785 році Катерина II затвердила «жалувану грамоту містам»

За нею міська верхівка («Купці» двох вищий гільдій) звільнялися від тілесних покарань, що зрівнювало їх в статусі з дворянством. Представницьким органом міста ставала Спільна дума на чолі з міським головою. Голова збирався всім міським товариством, а депутати Думи – від різних частин міста, «ремісничими цехами» і купецькими гільдіями.

Розпорядчий орган – «шестиголосна дума» також працювала під керівництвом міського голови і включала «гласних» (повноважних представників) шести міських «розрядів» («купців», ремісників, записаних в цехи, іногородніх та іноземців, іменитих громадян, посадських людей (робітників) і міських обивателів (домовласників).

Вибори органів міського самоврядування належало проводити раз на три роки. Обидві Думи збиралися в міському Будинку (муніципальному будові). У їх розпорядженні була міська печатка з гербом міста.

Дискусії щодо завдань і ступеня успішності міської реформи Катерини II тривають і сьогодні.

Скептики вважають, що вона не була досить демократичною, оскільки забезпечувала переважання в муніципальному самоврядуванні найбільш багатим верствам суспільства. Це забезпечувалося за рахунок відсутності чіткого порядку обрання депутатів загальної думи, розмитого розмежування повноважень міського представництва і «шестигласної» думи.

Зміна муніципального управління

Виходячи з реалій муніципальної життя Малоросії періоду скликання покладеної комісії, очевидний величезний крок вперед.

Малоросійські міщани переставали бути фактичними підданими військово-служилої корпорації і увійшли до складу стану, порівнянного за положенням з дворянством і козацтвом.

Великі економічні можливості міської верхівки і відносна захищеність городян від адміністративного свавілля створювали сприятливі умови для швидкого зростання міських громад, без якого було неможливо подальший розвиток промисловості і духовної культури.