26 років виповнилося чинній Конституції України

Рівно 26 років тому, 28 червня 1996 року, як плід вимушеного компромісу між президентом Леонідом Кучмою і Головою Верховної Ради України Олександр Морозом, які два роки вели жорстку позиційну війну, з'явилася Конституція України.

Доля української Конституції незавидна. По суті, Конституція-юридичне відображення поточної розстановки політичних сил в країні, тому з кожним новим президентом і парламентом в українській політиці змінювалася і Конституція.

Перші «зміни»

З 1991 по 1996 рік в Україні діяла Конституція УРСР 1978 року зі змінами, що вводять пост Президента.

Ідеологія цього проекту повністю відповідала ідеології українського суспільства на той момент — нехай все зміниться, але так, щоб при цьому нічого не змінилося.

Проблема полягала в тому, що сама по собі система Радянської влади без керівної і направляючої ролі КПРС була нефункціональна. Тому вчинили найпростішим чином: замість ЦК вмонтували президента, замість обкомів і райкомів — представників президента. Ці органи повинні були визначати генеральну лінію і стежити за її виконанням.

Саме Леонід Кучма виступив будівельником жорсткої автократичної влади, потрібної для проведення непопулярних реформ без оглядки на представницькі органи (в яких превалювали представники лівих партій). У дусі цієї парадигми була сформована «надпрезидентська» Конституція 1996 року. По ній президент все визначав, ні за що не відповідаючи.

Обслуговування олігархату

В умовах розвалу єдиного народногосподарського комплексу СРСР (багато в чому спирався на ВПК і величезні апетити Радянської Армії) і ринкового реформування, настав новий час – час олігархів, яким, шляхом акумулювання фінансових ресурсів і застосуванням нехитрих рейдерських технологій вдалося зосередити в своїх руках величезну економічну владу.

Зрештою, авторитарний режим Леоніда Кучми створив умови для обслуговування їхніх інтересів.

Інтерес Заходу і вплив в Україну

У міру формування великого національного капіталу постало питання щодо гарантій збереження його власності – адже сильна президентська влада, яка дала в їх руки казкові багатства, їх же могла і відібрати.

Спочатку чіткого розуміння того, як забезпечувати цей момент не було, і Кучма механічно пішов шляхом посилення своєї влади, що було покладено в основу конституційного референдуму 2000 року. Захід страшенно збудився самої думки про можливість демократизації української надпрезидентської системи. Захід вже зрозумів, що втратив важелі впливу на ситуацію і допустив створення великого національного капіталу, який закрив внутрішній ринок від зовнішніх впливів. Зламати цю схему можна було тільки приведенням до влади прозахідного президента.

Боротьба за управління країною

У 2005 році президентом став Віктор Ющенко. У нього був рік старих повноважень, якими він скористатися не зміг в силу особливостей характеру. У 2006 році набула чинності нова редакція. Ющенко і нею скористатися не зміг, а українська політика звелася до буцання на досить вузькому Конституційному просторі Ющенка, Януковича і Тимошенко.

Обраний президентом у 2010 році Віктор Янукович, через рішення Конституційного суду, знову змінив Конституцію.

Криза 2014 року

Повернення Конституції в редакції 2004 року після Майдану 2014 року було здійснено без належної юридичної основи. Петро Порошенко оцінив можливості, який давала Конституція в редакції 2004 року, і повернувся до системного її реформування.

Спритно маніпулюючи протиріччями політичних сил і органів влади, Порошенко досить швидко зосередив у своїх руках владу помітно більшу, ніж була в руках Кучми за первісною редакцією.

Він же почав внесення змін до Конституції — закінчив формування нової системи місцевого самоврядування (відповідні зміни прийняті в першому читанні в 2015 році, остаточне їх прийняття відстрочено до відновлення територіальної цілісності), змінив судову систему (2016 рік), скасував депутатську недоторканність і встановив в якості мети держави вступ України в ЄС і НАТО (2019 рік).

Всі ці зміни знаменували новий етап змін в українській еліті-на зміну олігархам прийшли, т.зв., «соросята», що представляють інтереси заходу.

Мрії Зеленського

Саме при Володимирі Зеленському, в січні 2022 року, з'явився проект конституційних реформ, що стосуються місцевого самоврядування, в контексті очікуваного силового приєднання Донбасу і Криму. Але вже зараз ми розуміємо, що ці мрії Зеленського залишилися лише мріями.