Українська газотранспортна система після запуску СП-2

Фото: Nord Stream 2

Цілком очевидно, що після запуску «Північного потоку - 2» українська газотранспортна система не буде більше використовуватися в колишніх обсягах, хоча Росія не планує відмовлятися від цього маршруту. Яке майбутнє чекає українську газотранспортну систему?

Рішення Росії

Глава «Газпрому» Олексій Міллер ще в 2016 році говорив про скорочення потужностей газопроводів в «ужгородському коридорі». Монополія обіцяла ліквідувати частину своїх газопроводів в центральному транзитному коридорі Уренгой-Помари-Ужгород, за яким через Україну проходив основний потік російського газу в ЄС. Ці наміри були реалізовані лише частково, оскільки транзит через Україну був збережений. Поки що на найближчі чотири роки.

В кінці 2019 років Київ підписав з Москвою угоду по системі «качай або плати». З цього п'ятирічного договору в 2020 році Росія взяла на себе зобов'язання прокачати через українську ГТС 65 млрд кубометрів блакитного палива і в що залишилися чотири роки - ще по 40 млрд кубометрів газу.

Щорічний транзит такого обсягу блакитного палива через територію України обходиться Росії приблизно $ 1,25 млрд, або близько $5 млрд за п'ять років. За оцінками російських експертів, Москва не зацікавлена ​​в продовженні контракту. Після закінчення п'ятирічного контракту доля української труби буде залежати від терміну початку роботи і обсягу прокачування по «Північному потоку - 2» і європейської гілці «Турецького потоку».

Після запуску першої нитки «Турецького потоку» (на початку 2020 року) українська ГТС вже втратила 15 млрд куб. м в рік транзиту, який раніше йшов через Україну в Туреччину, Болгарію і Грецію. Зараз південним напрямком Київ транспортує газ тільки для Румунії та Молдови. Після запуску другої нитки «Турецького потоку» і закінчення будівництва газопроводу Болгарія-Сербія-Угорщина Україна очікує втрата ще 15 млрд куб. м. А завершення будівництва «Північного потоку - 2» призведе до втрати залишилися 50 млрд куб. м. Тому після закінчення цих проектів у «Газпрому» буде можливість повністю відмовитися від транзиту по Україні. І в Києві це розуміють.

Воднево-транспортна труба

Якщо звернутися до актуального і сьогодні контрактом між «Нафтогазом» і «Газпромом», то стане очевидно, що обсяги транспортування природного газу по території України з Росії до Європи істотно знизяться до 2025 року, а що буде після поки не ясно. У разі реалізації сценарію нульового транзиту після 2025 року на Україні звільняться значні обсяги потужностей магістральних газопроводів, які теоретично можуть бути використані для транспортування поновлюваних газів споживачам України і країн Європи.

Нещодавно ЄС назвав Україну пріоритетним партнером своєї «Водневої стратегії». ЄС при розробці довгострокових стратегій враховує потенціал України. Для Києва це створює поле для переговорів і конкретних ініціатив в кооперації як на етапі дослідження і розробки, так і на етапі впровадження нових енергетичних рішень на базі водню. Оператор ГТС України вже увійшов в новий Європейський альянс чистого водню. Членство в Альянсі передбачає залучення Оператора ГТС України до ключових стратегічних формами, круглих столів та інших заходів з імплементації Водневої стратегії для кліматично нейтральної Європи. Але, наприклад, тій же Німеччині більш вигідний СП-2.

Відсутність прогнозів

В умовах конфронтації між Києвом і Москвою, коли люди сперечаються навіть через борщу, повноцінні переговори поки неможливі. Транзитний контракт забезпечує певну страховку на п'ять років: за принципом «качай або плати» і Росія все одно змушена платити. Але, якщо говорити про більш тривалих перспективи, ніж до 2024 року, то досить важко спрогнозувати, як далі будуть розвиватися події і якими обсягами буде оперувати «Газпром».

Зараз говорити про те, що економічна складова візьме верх над політичною, не можна – завис стан, на який накладається ще й коронакриза, стагнуюча економіка України не залишає шансів, у ЄС буде попит на газ через Україну, а не безпосередньо від СП-2.