Ким був справжній козак

В Україні 14 жовтня відзначають День захисника. Цього дня також святкується з 1999 року День українського козацтва. Але недавно 14 жовтня також вважається днем ​​заснування Український повстанської армії*, до того ж в цей день відзначають своє «професійне» свято бійці АТО.

Споконвіку козацтво в цей день відзначало Покрова Пресвятої Богородиці. Славні сини свого народу в якійсь мірі відчували себе причетними Богоматері-захисниці. Сьогоднішнє ототожнення козаків з бійцями УПА* - це, на нашу думку, образа їх споконвічного образу.  Не можуть жорстокі кати і грабіжники відзначати своє свято в день справжніх захисників українських просторів.

Сьогодні ми б хотіли нагадати про те, ким були козаки і як не схожі вони були на сучасних «захисників» України.

Хто такий козак?

Походження самого терміну «козак» оповите різноманітними теоріями. Так згідно переконань деяких польських вчених, поняття козак пішло від імені відомого ватажка Козака, який майстерно боровся з татарськими завойовниками. Ще одна теорія походження цього поняття, базується на слові «коза», адже козаки були хитрими й могли проникнути будь-куди. В перекладі з турецької «козак» означає «розбійник, волоцюга», логічно допустити що саме таке прізвисько турки давали українським воїнам. Очевидно саме воно й прижилося, та з часом втратило своє негативне значення.

Одного загального прапора в козаків не існувало, кожна сотня чи полк мали свої власні стяги, однак починаючи з 17 століття з’являються згадки про головний прапор запорізької січі. На цьому стязі було зображено Архангела Михаіла на червоному фоні з одного боку, а з іншого білий хрест, золотаве сонце, півмісяць та зорі. А своєрідним символом-гербом став образ козака з мушкетом.

Кодекс честі та фізична досконалість

Козаки – це гримуча суміш войовничості й волелюбності. Секрет їхнього успіху тримається на трьох китах: фізична досконалість, кодекс честі та доблесне керівництво.

Потрапивши на Січ, ніхто не отримував розписаних правил поведінки. Їх передавали усно і це перше чим приголомшували новачків.

Спаде комусь на думку хильнути хмільного під час морського походу – в ту ж мить опинявся за бортом. Коли на території Січі хтось знаходив загублену річ, то прив’язував її на три дні до стовпа, доки її не забере власник. Якщо річ і далі там висіла, то козак мав повне право її забрати. Але якщо він просто вирішить вкрасти, то вже його прив’язували на три дні до стовпа, а кожен перехожий зобов’язувався відгамселити негідника палицею.

Утім така жорстокість мирно співіснувала з цілком демократичним ладом. Жодних самовільних рішень гетьмана – тільки загальні збори й голосування шапками. Цікаво, що одним з перших демократичних об’єднань в світі прийнято вважати саме Запорізьку Січ.

Головна вимога до козаків – тримати себе в бездоганній формі. Військовий вишкіл переривався лише на час походу. Новачкам так пояснювали фізичний мінімум, яким повинен володіти козак: на коні реп’яхом сидіти, шаблею рубати й відбиватися, з рушниці гострозоро стріляти. Якось мандрівник з Італії Альберто Віміт заїхав на Січ поглянути на устрій козаків. Декілька днів перебування серед українців, і він захоплено написав у своєму щоденнику, що ця “республіка може уподібнюватись спартанській, а козаки можуть змагатися зі спартанцями за суворістю свого виховання”. Не дивно, що в 17 столітті запорізькі козаки були військом, з яким рахувалась і Європа, і Близький схід.

* Заборонена в РФ організація