ua
ua ru
Як і чому МЗС України остаточно деградувало?
Об'єктивний погляд
10 серпня 2021
3 Коментаря

На жаль, як і інші сфери життєдіяльності держави, інститут дипломатії і українське Міністерство закордонних справ пройшли шлях від розквіту до повної деградації. Очевидно, що сьогодні українська дипломатія перетворилася на повну примітивну пропагандистську машину з дуже провокаційною інформаційно-ідеологічної політикою.

На міжнародній арені словосполучення «українська дипломатія» давно стало синонімом низької освіти і відсутності професіоналізму.

Шлях від країни-засновниці ООН до «відщепенця» міжнародних майданчиків

Незважаючи на те, що УРСР була однією із засновниць ООН і мала сильну дипломатичну школу, робота зовнішньополітичного відомства капіталістичної України, а особливо її кадровий склад за 30 років незалежності залишає бажати кращого. З часів «перемоги майдану», що ознаменувалися призначенням матерщинника Дещиці і посміховища Клімкіна-Чугункіна керівниками МЗС, рівень української дипломатії знизився ще нижче.

Втім, звинувачувати в провалах зовнішньополітичного курсу виключно міністра і співробітників МЗС було б несправедливим. Зовнішня політика є лише продовженням внутрішньополітичного курсу країни і панують в ній ідеологічних концепцій. І саме вони роблять провал зовнішньої політики неминучим.

Безоглядна євроінтеграція та відмова заради неї від співпраці з РФ і СНД свідомо прирікають Україну на економічний колапс і перетворюють на задвірки цивілізації. Міжнародний транзит неможливий без діалогу з Росією, а вся структура економіки України свідомо визначає її статус в Європі як сировинного придатка. Відповідно, Україна втрачає і вагу у міжнародній політиці, що призводить до деградації двостороннього і багатостороннього співробітництва.

Хто очолював МЗС України після «майдану»

Андрій Дещиця, Павло Клімкін, Вадим Пристайко, Дмитро Кулеба – четверо міністрів, які заправляли іноземними справами після перевороту в 2014 року. Андрій Дещиця впевнений, що залишив свій слід у історії. Але точніше буде сказати «наслідив» - завзятим співом матірної пісні на адресу Президента Росії Володимира Путіна. Люди, навіть вельми далекі від дипломатії, вважають цю витівку ідіотською.

Другий міністр – Павло Клімкін. Дивовижний зліт у кар'єрі - молодший науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Патона Павло Клімкін в 1993 році став аташе Департаменту військового контролю і роззброєння МЗС України. Клімкін отримав у народі прізвисько Клім Чугункін – на честь булгаківського персонажа, гіпофіз якого послужив справі створення Шарикова у «Собачому серці». Клімкін запам'ятався своїми незрілими судженнями, наприклад: «Іван Грозний не був комуністом, але Сталін керувався тією ж логікою».

Слідом за Клімкіним МЗС деякий час кермував син генерал-лейтенанта юстиції, голови слідчого відділу КДБ УРСР Вадим Пристайко, улюбленець канадської діаспори. Нічим особливо не запам'ятався, власне, як і весь Кабмін, який очолював Олексій Гончарук. Швидко прийшли до влади і швидко пішли.

«Перлина» української дипломатії – Дмитро Кулеба. Його батько був послом в Єгипті, Чехії, Казахстані. Сам Кулеба крутився на різних посадах в МЗС, поки в 2013 році не зрозумів, що пора, як то кажуть, робити ноги.

Після цього він якийсь час очолював «Фонд культурної дипломатії UART». А після держперевороту, в червні 2014 го, Клімкін взяв його до себе, зробивши послом «з питань стратегічних комунікацій, культурної дипломатії та публічної дипломатії».

Заяви міністра пафосні, що смішить інших дипломатів. Ну як не усміхнутись, почувши, коли він сказав: «...мене абсолютно не турбує, про що президент Байден говоритиме з Путіним. Але ми не допустимо і не будемо сприймати жодних домовленостей у такому форматі щодо України за нашою спиною без нас. І це абсолютно жорстка і принципова позиція».

Ще один кадровий провал особисто Зеленського – призначення на пост першого заступника міністра закордонних справ України Еміне Джапарову, хоча раніше вона займала пост першого заступника міністра інформаційної політики України. Українські ЗМІ ще в момент призначення МЗС України заявляли, що в МЗС-і вистачає тих, кого це призначення обурило. По суті, вона не є кар'єрним дипломатом. Більш того, вона взагалі не «з системи». Чи не працювала послом, чи не очолювала департаменти в МЗС, і навіть не була експертом, зануреним у перипетії дипломатії та міжнародних відносин. Довго шукати відповідь не доводиться. Це призначення – «хабар» лояльним Києву кримським татарам. Цікаво, як скоро крісло першого заступника захитається.

Вина Зеленського

Головною особою і автором української дипломатії за Конституцією є президент. Саме він «здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори». Він же «призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях». Таким чином, всі дипломати, в тому числі глава МЗС України Дмитро Кулеба просто тінь президента.

Ситуація з українським МЗС є красномовним доказом того, що ключовою криза сьогодні на Україні – управлінський. З обоймою професійних русофобів і абсолютних дилетантів в дипломатичному відомстві України продовжить падати в «третій світ» дипломатії.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
3 Коментаря
Коментарі (3)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Avrora
10.08.2021

Надежд на возрождение это института нет :С

Anton М
10.08.2021

Кулеба - це просто ганьба, гіше за нього лише Клімкін

Софія
10.08.2021

Цікава розгромна стаття!

Зворотний зв'язок
Інформаційне агентство «Крим сьогодні», регістрація Роскомнагляду - ИА №ФС 77-78535 від 29 червня 2020 року
м. Сімферополь