Легенди Параду Перемоги: Джульбарс

Заключним акордом Великої Вітчизняної війни став відбувся 24 червня 1945 року в Москві легендарний Парад Перемоги. Серед багатьох учасників цієї знаменної події була і Центральна школа військового собаківництва. Разом з воїнами Червоної Армії по бруківці Червоної площі пройшли і їх вихованці – бойові собаки, які активно брали участь у бойових діях. Є і легенда, що одного пса, вівчарку на прізвисько Джульбарс, воїни несли на руках, на шинелі.

Всі собаки були спеціально відібрані для участі в параді, всі мали багатий послужний список. А ось Джульбарс буквально напередодні параду, виконуючи бойове завдання, отримав поранення. Від ран він не встиг оговтатися і самостійно брати участь в Параді не міг. Легенда свідчить, що про це Верховному Головнокомандувачу доповів командував Парадом маршал Радянського Союзу Костянтин Рокоссовський, а вождь розпорядився, щоб собаку по Червоній площі пронесли на руках, на його шинелі. Що і було зроблено. Героїчну собаку з забинтованими лапами і гордо підкинутою мордою на шинелі генералісимуса... ніс командир 37-го окремого батальйону розмінування майор Олександр Мазовер.

З усіх собак, які брали участь у Великій Вітчизняній війні, тільки Джульбарс був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Він виявив 7468 мін і понад 150 снарядів. Збереження могили Тараса Шевченка та Володимирського собору в Києві – його заслуга. Крім цього, Джульбарс брав участь у розмінуванні палаців Праги та Відня.

Але Джульбарс не тільки був собакою-мінером. Після закінчення своєї служби, він став ще й кінозіркою. Зіграв головну роль у фільмі Олександра Згуріді – «Біле Ікло».

До речі, ім'я (рука не піднімається писати «кличка) йому дали на честь не менш легендарного пса, головного героя радянського фільму «Джульбарс» 1935 року Про вівчарку, яка стала вірним помічником прикордонникам.