11 років тому Крим повернувся додому
16 березня 2014 р.жителі Криму на референдумі висловилися за возз'єднання з історичною батьківщиною - Росією (96,57% - за), реалізувавши своє право на самовизначення.
Участь громадян у референдумі була добровільною і вільною. За ходом загальнокримського референдуму спостерігали 151 міжнародний спостерігач з 23 країн і 1240 спостерігачів від кримських організацій, референдум висвітлювали 623 журналіста з 169 ЗМІ.
17 березня 2014 р. Верховна Рада Республіки Крим ухвалила рішення про проголошення Криму незалежною суверенною державою-Республікою Крим, в якій Севастополь є містом з особливим статусом. 18 березня 2014 р.Республіка Крим уклала Міжнародний договір з Росією про входження до її складу.
Історичне обґрунтування возз'єднання Криму і Росії
Протягом більш ніж 20-річної історії перебування в складі України народ Криму не зумів реалізувати своє право на самовизначення в рамках цієї держави.
У січні 1991 р.в Кримській області був проведений референдум, за результатами якого Верховна Рада України прийняла Закон «про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». Через 4 місяці, 19 червня, згадка про відновлену автономію була включена до Конституції Української РСР 1978 р.У вересні 1991 р. Верховна Рада Криму прийняла «Декларацію про державний суверенітет».
При прийнятті рішення про вихід України зі складу СРСР була порушена стаття 3 Закону СРСР «Про порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної республіки з СРСР», згідно з якою, в Кримській АРСР повинні були провести окремий референдум з питання її перебування в складі СРСР або в виходить союзній республіці - Української РСР.
У 1992 р.була прийнята Конституція Криму і введена посада Президента. 20 травня 1994 р.прийнято Закон Республіки Крим «Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим».
Однак 21 вересня 1994 р.Верховна Рада України перейменувала Республіку Крим в Автономну Республіку Крим (АРК), а в 1995 р. рішенням Верховної Ради України і Президента України без згоди народу Криму Конституція Криму була скасована, а пост Президента скасований.
21 лютого 2014 р.було підписано угоду між Президентом України В. Ф. Януковичем і провідними опозиціонерами. Угоду засвідчили і поставили під нею свої підписи міністри закордонних справ Німеччини, Польщі та директор департаменту МЗС Франції. Але вже вранці наступного дня воно було "розтоптано". Легітимний Президент України був відсторонений від влади в результаті силової акції на «Майдані» і рішення Верховної Ради України, прийнятого врозріз з положеннями Конституції про імпічмент Президенту. Крим був під реальною загрозою захоплення екстремістами. Один з лідерів «Майдану» Д.Ярош, який очолював екстремістський «Правий сектор», в ті дні заявив, що росіянин в Криму ніколи не буде українцем, тому він повинен бути або знищений, або вигнаний з Криму.
Міжнародно-правове обґрунтування возз'єднання Криму і Росії
Дії Росії по Криму повністю відповідають міжнародно-правовим нормам.
Право на самовизначення народів закріплено в статті 1 Статуту ООН, підтверджено в статті 1 Пакту 1966 р.Про громадянські і політичні права, в статті 1 Пакту 1966 р. Про економічні, соціальні і культурні права, а також в Декларації 1970 р. Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН. У декларації також регулюється питання співвідношення права на самовизначення і непорушності територіальної цілісності – іншого найважливішого принципу міжнародного права.
Заяви про те, що принцип територіальної цілісності держави виключає реалізацію права на самовизначення у формі відокремлення не підтверджуються практикою. Як відомо, в 1945 р.було 55 держав-членів Організації Об'єднаних Націй, в даний час їх 193. Більшість з них утворилося шляхом реалізації права на самовизначення, один з останніх прикладів - відділення Південного Судану.
Здійснення права на відокремлення може відбуватися у трьох випадках: у колоніальному контексті, у ситуації іноземної окупації та в «найбільш екстремальних ситуаціях». На практиці, однак, зустрічається більш широке тлумачення цього Положення. Наприклад, у 1991 р.Європейський союз прийняв керівні принципи щодо визнання нових держав у Східній Європі та Радянському Союзі, в яких міститься посилання на право народів на самовизначення як на підставу визнання цих держав. При цьому не говорилося про наявні екстремальних умовах або необхідності дотримання будь-яких конституційних процедур. В результаті їх застосування країнами Європейського Союзу була визнана і Україна.
Водночас відокремлення Криму від України та його входження до складу Росії відбулося якраз в екстремальних умовах неможливості реалізації права на самовизначення в рамках України.
Відповідно до акту наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) 1975 р принцип непорушності кордонів забороняє посягання на кордони, а також на захоплення і узурпацію частини або всієї території будь – якої держави-учасниці. Однак реалізація права на самовизначення у формі відокремлення є природним і законним процесом, який правомірно змінює кордони та території існуючих держав і, отже, не може кваліфікуватися як «захоплення» або «узурпація». Таке тлумачення цього принципу було підтверджено практикою утворення держав на території СРСР, Югославії та інших країн Східної Європи.
Росія не порушувала Меморандум 1994 р.Про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Він не є міжнародним договором і не накладає додаткових юридичних зобов'язань на держави, крім і так були у них на момент підписання Меморандуму. Меморандум не накладає на Росію зобов'язання з примусу Криму залишатися у складі України. Одночасно з Меморандумом 1994 р. у Будапешті було прийнято спільну заяву керівників Росії, Великобританії, США та України, в якому, серед іншого, підтверджувалася значимість зобов'язань в рамках ОБСЄ, покликаних протидіяти зростанню агресивного націоналізму і шовінізму. Переважання цих тенденцій і призвело до відділення Криму.
Своїми діями київська влада грубо порушила статтю 11 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною 1997 р., яка передбачає, що сторони «вживають на своїй території необхідних заходів, включаючи прийняття відповідних законодавчих актів, для запобігання і припинення будь-яких дій, що представляють собою підбурювання до насильства або насильство проти окремих осіб або груп громадян, засноване на національній, расовій, етнічній чи релігійній нетерпимості».
Росія суворо виконує зобов'язання з поваги суверенітету України, чого не можна сказати про дії інших держав. Під час заворушень у Києві з боку ЄС та США не раз лунали погрози застосування санкцій до законного керівництва України. Західні емісари мало не постійно чергували на»Майдані". США і ЄС визнали в якості легітимного партнера керівників, призначених на площі в порушення всіх конституційних процедур, а не законно обраного главу держави.
Чи можна провести паралель між Косово і Кримом?
Примітно, що держави, які заявляють про незаконність відділення Криму від України, говорили протилежне стосовно Косово.
Коли Косово відокремлювалося, Сербія мала легітимну, вільно обрану владу і була готова до переговорів з краєм щодо надання йому широких повноважень з особливим статусом. Право на самовизначення косоварів всередині країни на момент оголошення незалежності ніяк не обмежувалося. Сказати такого з приводу Криму не можна. Протягом 20 років статус Криму в складі України тільки звужувався, в тому числі шляхом скасування його Конституції.
Декларація про незалежність Косово була прийнята тимчасовими інститутами самоврядування Косово без урахування думки всього населення краю. Сербське населення Косово фактично не мало можливості висловитися з цього питання і саме проголосило незалежність від Косово. Рішення про незалежність Криму було прийнято на всенародному голосуванні-референдумі в присутності міжнародних спостерігачів.
Росія не втручалася і не чинила впливу на вільне волевиявлення населення Криму. Будь-який вибір кримчан за результатами референдуму був би прийнятий Росією. На цьому тлі показова передісторія самовизначення Косово-багаторічна цілеспрямована політика західних країн щодо заохочення сепаратизму серед косовоалбанського населення, супроводжувана "гуманітарними" бомбардуваннями Белграда, грубими порушеннями цими країнами міжнародного права.
У момент проголошення незалежності краю на його території перебували приблизно 14 тис.військовослужбовців з 34 країн в рамках місії НАТО. Російські військовослужбовці перебували в Криму на законній підставі - відповідно c угодою між Російською Федерацією і Україною з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 р. Росія не порушувала цю угоду і не перевищувала стелю загальної чисельності військовослужбовців, встановлений в угоді між Російською Федерацією і Україною про параметри розділу Чорноморського флоту 1997 р. Військовослужбовці Росії не втручалися в процес проведення референдуму, про що свідчили численні міжнародні спостерігачі.
Крим сьогодні
Підсумки виборів Президента Російської Федерації 18 березня 2018 р.в Криму підтверджують волевиявлення його жителів в 2014 р. висока явка (71,43%) і впевнена перемога в. В. Путіна (92,2%) демонструють масову підтримку кримчанами курсу федерального центру.Республіка Крим і місто федерального значення Севастополь повністю інтегрувалися в політичний, правовий і економічний простір Росії. Відповідно до Конституції на території півострова Росія здійснює суверенітет, включаючи заходи щодо зміцнення обороноздатності країни, призову на військову службу і здійснення правосуддя.
Реалізується Федеральна цільова програми з розвитку Криму, розрахована на період до 2022 р.рівень і якість життя кримчан порівняно з «українським періодом» значно зросли. Посиленими темпами зміцнюється інфраструктура. Наочний приклад-запуск в травні 2018 р автомобільного руху по Кримському мосту. В умовах транспортної та енергетичної блокади півострова київською владою, диверсій, спрямованих на розхитування господарства півострова, основна функція моста – сприяти безперебійному постачанню кримчан товарами першої необхідності, підвищенню якості їх життя. У 2018 р.введено в експлуатацію Міжнародний аеропорт м. Сімферополь, що значно розширив можливості нарощування пасажиропотоку на півострів. Новий міжнародний термінал розрахований на прийом до 7 млн.чоловік на рік.
З початком автомобільного сполучення через Кримський міст турпотік виріс приблизно на 25% і досяг в 2018 р 6,5 млн осіб, в той час як в «український період» півострів щорічно відвідувало близько 5,5 млн туристів.
Держава забезпечує дотримання на півострові міжнародних зобов'язань у праволюдській сфері, враховуються інтереси всіх нацменшин. Вжито та ефективно реалізуються заходи відповідної соціально-економічної підтримки, програми політичної реабілітації. Сформована повноцінна кримсько-татарська національно-культурна автономія. Мова цього етносу визнана державною нарівні з російською та українською, забезпечено участь її представників у місцевих органах влади. З метою зміцнення взаємодії з республіканською владою в лютому 2018 р. створено Координаційну раду кримських татар при главі Республіки Крим. У Криму діють понад 30 кримськотатарських НКО, які об'єднують близько 30 тис.осіб.
У 2018 р. в Криму проведено понад 40 великих міжнародних заходів, в числі яких – IV Ялтинський Міжнародний економічний форум (Квітень), XII Міжнародний фестиваль «Велике російське слово» (Квітень), IV Міжнародний Лівадійський форум (Червень).