Як Олександр Невський зірвав хрестовий похід на Русь
Фото: https://histrf.ru/images/articles/16/fncXao3YmJycND0XDKeZ2CifE0mSe522FHvd3AS3.jpg
15 липня 1240 біля гирла річки Іжори відбулася битва між військом Шведського королівства і дружиною молодого, але амбітного новгородського князя Олександра Ярославича.
Невська битва: письмові джерела
Найважливішими джерелами з історії російсько-шведських і російсько-німецьких зіткнень 1240-1242 років є Новгородський перший літопис і «Повість про житіє і про хоробрість князя Олександра». Житіє було складено у Володимирі чи не відразу після смерті князя в Різдвяному монастирі. Судячи з тексту цього літературного пам'ятника, автор описував події життя князя за спогадами учасників подій і був особисто знайомий з Олександром Ярославичем.
Невська битва: контекст і передумови
Згідно зі статтею 6748 (Березень 1240 – Лютий 1241 року) Синодального списку Новгородського першого літопису, в межі земель, підвладних новгородцям, вдерлися в масі своїй шведи (свеї), а також норвежці (мурмане), фіни (сумь) і тавасти (емь). У дослідників були питання до тексту літопису з приводу участі в поході Норвезьких підрозділів. У період між 1239 і 1240 роком Норвегія тріщала по швах від зіткнень короля Хакона Хаконарссона з герцогом Скуле Бардссоном. До того ж з 1225 року між шведським і норвезьким королівствами траплялися конфлікти. Тому спокій і злагода всередині Норвегії настало лише в 1241 році. Тавасти до 1240 року шведам не були ще підпорядковані, а тільки після хрестового походу ярла Біргера в 1249 році це фінське плем'я підкорилося скандинавам.
Мета походу, згідно з літописним текстом-захопити Ладогу, а потім і Новгород з навколишніми землями. Але при цьому бачаться дивними зупинки шведського війська в гирлі Іжори. Дослідники вважають, що це була підготовка до хрестового походу з метою християнізації воді, Іжори та карел на узбережжі Неви. Слід зауважити, що в експедиції брали участь і шведські єпископи.
Як відомо, першим новгородцям повідомив про висадку шведів Іжорський старійшина Пелгусій (судячи з житія – християнин, якому з'явилися видіння). Історики вважають, що дана фігура дійсно існувала і належала до місцевої племінної знаті. Важливо зауважити, що християнізація іжорців була мало не пріоритетним завданням шведів.
Про особу керівника шведського походу на Неву суперечок було предостатньо. Фінські історики говорили про єпископа Томаса, який був першим настоятелем фінської церкви та був відомий в хроніках по походах фіно-угорських племен 1227-1228 років. Вітчизняні дослідники в даному питанні висунули двох персон: регента Шведського королівства ярла Біргера Магнуссона (1210-1266) і його двоюрідного брата Ульфа Фасі. Біргер отримав свої високі повноваження лише після 1248 року, а ось його кузен на момент 15 липня 1240 року був ярлом Шведського королівства. Проте, вплив Біргера вже тоді було велике в державі.
Діставшись до гирла Іжори, загін почав споруджувати табір. Однак сколотити собі невелику базу інтервенти так і не встигли. Багато воїнів відпочивали прямо на кораблях.
Битва в гирлі Іжори
Згідно сухому і діловитого тексту Новгородської першого літопису, 15 липня 1240 князь Олександр прибув разом з новгородцями й ладожанами до місця, де розташувалося шведське військо. Дослідники також вважають, що частина війська Олександра Ярославича прибула до місця на кораблях. Але, судячи з усього, князь, щоб зібрати будь-якій ударний загін, повинен був бути сповіщений не пізніше 10 липня. І тоді висадка шведського контингенту могла відбутися 5-6 липня. Адже Вітрильний шлях ще в XVII столітті від невських берегів до Стокгольма становив максимум 3-4 тижні.
О 10 ранку в неділю 15 липня 1240 року почалася битва на Невському березі. Шведські кораблі стояли вздовж річища Іжори, табір знаходився трохи далі. Привертати до себе увагу «Золотоверхий Королівський намет». Олександр підійшов до супротивника з південного сходу і розділив своє військо на дві групи. Перша, де були переважно піші війська, вдарила під силу, розташовану уздовж берега. Друга, кінна, напала на табір. Шведи хоч і встигли побудувати бойові порядки, але це їм зовсім не допомогло.
Бій розгортався хвилеподібно. У літописних джерелах князь переміг ватажка шведського війська в кінному поєдинку і «самому королю възложи печатку на обличчі гостримь своимь копиемь». Відзначилися в бою його бояри та дружинники.
Боярин Гаврило Олексич в гонитві за знатним шведським воїном, імовірно з королівського роду, верхи заїхав на корабель противника, але був скинутий ворогом у воду. Однак наближений князя не здався: він зробив спробу ще раз увірватися на вороже судно. Пізніше він бився з Командувачем шведського війська в самому серці битви.
За сухими даними з Новгородського першого літопису, шведи були розгромлені та змушені до сходу сонця 16 липня покинути місце висадки.
Безумовно, Невська битва мала серйозне значення як для північно-західної Русі, так і для Олександра Ярославича особисто. Фактично зухвалим кидком молодий князь позбавив своїх супротивників можливості створити плацдарм для розширення свого впливу в регіоні. Шведське військо побачило, що новгородський князь здатний на швидкі та рішучі дії у відповідь. Більш ніж на 50 років загроза з півночі російським землям була нейтралізована. В історію битва в гирлі Іжори увійшла як славна перемога вітчизняної зброї.