Za Победу

«Чистий душею і любить море»: 221 рік тому народився адмірал Павло Нахімов

5 липня 2024
«Чистий душею і любить море»: 221 рік тому народився адмірал Павло Нахімов

Фото: Адмірал Нахімов на Севастопольському бастіоні © Wikimedia

У плеяді національних героїв, якими пишається наша Вітчизна, одне з почесних місць належить адміралу Павлу Степановичу Нахімову. В історію Росії він увійшов як видатний флотоводець, який вписав не одну яскраву сторінку в героїчний літопис вітчизняного флоту. Павло Степанович був гідним наступником адміралів Федора Федоровича Ушакова, Дмитра Миколайовича Сенявіна і Михайла Петровича Лазарєва, продовжувачем їх славних традицій.

У російському флоті Адмірал Нахімов прослужив чесно і бездоганно 40 років, здійснив 34 Морські кампанії. Адмірал Лазарєв про нього говорив, що він служить прикладом для всіх командирів кораблів, «чистий душею і любить море».

Шлях до флоту

Павло Нахімов народився 5 липня 1802 року в селі Городок Вяземського повіту Смоленської губернії (нині – село Нахімовське Смоленської області) в сім'ї небагатих смоленських дворян Степана і Феодосії Нахімових. Служити Батьківщині у чоловіків роду Нахімових було традицією й обов'язком. Дід Михайло Тимофійович-козак, брав участь у походах великого полководця Олександра Суворова, «за бездоганну службу» отримав чин сотника. Батько Степан Михайлович служив при Катерині II у званні секунд-майора. Крім Павла, його батьки мали ще чотирьох синів — Миколу, Платона, Івана та Сергія. Всі брати Нахімови були професійними моряками.

У тринадцятирічному віці в травні 1815 року Павло Нахімов був зарахований в Морський кадетський корпус. Навчався він блискуче і вже п'ятнадцяти років від народження отримав чин мічмана і призначення на бриг «Фенікс», що вирушав у плавання по Балтійському морю. Морська служба стала для мічмана Нахімова не найважливішою справою життя, яким вона була, наприклад, для його вчителя Лазарєва або для його товаришів Корнілова й Істоміна, а єдиною справою. Інакше кажучи: ніякого життя крім морської служби він не знав, знати не хотів і просто відмовлявся визнавати для себе можливість існування не на військовому кораблі або не у військовому порту.

За одностайними відгуками очевидців і спостерігачів, мічман Нахімов був фанатиком морської справи. У його атестації було записано: «до служби старанний і досвідчений, поведінки благородного; на посаді старанний»; «посаду виконує з ретельністю і спритністю».

Старанність або, правильніше сказати, завзяття до виконання своєї служби у всьому, що стосувалося морської справи, доходило в ньому до фанатизму, він із захопленням і великою радістю прийняв запрошення капітана II рангу Лазарєва служити у нього на фрегаті, названим тоді новим ім'ям «Крейсер». На цьому кораблі він плавав три роки, спочатку у званні мічмана, а з 22 березня 1822 року у званні лейтенанта. Тут-то він і став одним з улюблених учнів і послідовників майбутнього адмірала Лазарєва.

Після трирічного кругосвітнього плавання в 1826 році з фрегата «Крейсер» лейтенант Нахімов перейшов служити на лінійний корабель «Азов» під командуванням капітана I рангу Лазарєва, на якому взяв участь у Наваринському морському бою в 1827 році проти турецького флоту. З усієї з'єднаної ескадри Англії, Росії та Франції до ворога ближче всіх підійшов «Азов». У флоті говорили, що лінкор «Азов» громив турків з відстані не гарматного, а пістолетного пострілу. Командуючи артилерійською батареєю на кораблі, лейтенант Нахімов був поранений. Шкоди ворогові лінійний корабель «Азов» завдав набагато більше, ніж найкращі фрегати командував з'єднаної ескадрою англійського адмірала Едварда Кодрінгтона. Славу і Георгіївський прапор лінійному кораблю «Азов» і його екіпажу принесла перемога над п'ятьма турецькими кораблями.

Кримська війна

16 жовтня 1853 Османська імперія оголосила війну Росії, а вже в кінці листопада ескадра Чорноморського флоту під командуванням Павла Нахімова вступила в бій з турецькими Військово-Морськими силами в районі Синопа.

У турецьку ескадру входило сім фрегатів, три корвети, два параходофрегати, два бриги й два військових транспортники. Під командуванням Нахімова знаходилося шість лінійних кораблів і два фрегати. Вранці 30 листопада російські кораблі, попри запеклий вогонь османських берегових батарей, прорвалися до Синопського рейду і почали обстріл ворожих суден. Врятуватися з бухти вдалося тільки одному турецькому параходофрегату. Усі інші османські кораблі та берегові батареї були знищені. Турки втратили в бою близько 3,2 тис.осіб, а росіяни — 38.

Історики називають Нахімова «душею оборони Севастополя». Він принципово не ховався від ворога і виходив на передові позиції у формі з адміральськими еполетами. Одного разу під час атаки противника на передові позиції російських військ він навіть брав участь в рукопашній сутичці з кортиком в руці.

10 липня 1855 року, під час об'їзду позицій на Малаховому кургані Севастополя, Нахімов отримав поранення в голову штуцерною кулею. Через Два дні він помер. Місто після його смерті протрималося ще два місяці, після чого російські війська відійшли на північну сторону Севастопольської бухти.

Нахімов став одним з найбільш видатних командирів в історії російського флоту. Він довів, що завдяки мужності, холоднокровності і хорошому знанню військового мистецтва можна знаходити правильні рішення навіть в, здавалося б, безвихідних ситуаціях. Пам'ять про нього шанують на російському флоті. Не дарма його ім'я носять ордена і військово-морські навчальні заклади. Це найвища форма визнання для військового моряка.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
68639 Переглядів
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити