День слов'янської писемності та культури: історія, значення і традиції

Фото: © Фрагмент грамоти на бересті. Знайдена при розкопках у Великому Новгороді в 1951 році. РІА Новини / Олексій Бушкін

День слов'янської писемності та культури пов'язаний з іменами Кирила і Мефодія, які створили слов'янську писемність і переклали з грецької мови богослужбові книги. Серед них — апостольські послання, Псалтир і вибрані читання з Євангелія. У всіх слов'янських країнах свято відзначають 24 травня.

Історія свята

24 травня за новим стилем є днем пам'яті творців слов'янської писемності — Кирила і Мефодія, тому вибір дати свята припав саме на це число. Коріння свята йдуть з Болгарії, де вперше відзначили свято в 1803 році.

У Росії почали святкувати День слов'янської писемності в 1863-му – у рік тисячоліття з моменту створення слов'янської абетки Кирилом і Мефодієм. Тоді ж Святійшим синодом було прийнято рішення щороку вшановувати пам'ять святих братів.

Коли до влади прийшли ради, Свято забули на довгі роки, аж до 1985-го – 1100-річчя з дня кончини святого Мефодія. У той рік і виникла сучасна формулювання Свята – День слов'янської писемності та культури. Ще через кілька років, в 1991 році, торжество отримало офіційний статус державного.

До 2010 року існувала традиція, в рамках якої вибиралося російське місто, де відбувалися всі урочисті заходи, пов'язані зі святом. Тепер основні святкові події проходять в Москві.

Традиції Дня слов'янської писемності

У День слов'янської писемності організовують різні заходи-фестивалі, ярмарки, наукові конференції та концерти. Школи проводять уроки рідної мови, на яких учням розповідають про внесок Кирила і Мефодія в мову і культуру Росії.

До свята присвячена ще одна важлива подія у сфері літератури – вручення Патріаршої премії імені Кирила і Мефодія, яка була заснована Священним синодом Російської Православної церкви. В рамках заходу нагороджуються автори сучасності, що внесли серйозний внесок у розвиток російської літератури.

Є ще одна традиція, що проводиться в День слов'янської писемності, — Кирило-мефодіївські читання, які організовуються щорічно. В рамках конференції зустрічаються фахівці в області слов'янської культури й обговорюють проблеми сучасної мови, крім того, між ними відбувається обмін знаннями. 25 травня, на наступний день після дня слов'янської писемності та культури, в Росії цінителі російської мови відзначають День філолога.

Створення абетки Кирилом і Мефодієм

Слов'янська писемність з'явилася в IX столітті, саме тоді був створений алфавіт. Моравський князь Ростислав звернувся до імператора Михайла III з проханням перевести християнські богослужбові книги на слов'янську мову і відправити до Моравії вчителів, які змогли б читати проповіді рідною для слов'ян мовою.

Кирилу і Мефодію була доручена ця місія. Імператор був упевнений, що брати з нею впораються краще за всіх. Слов'янська Абетка була створена Кирилом, йому допомагав Мефодій і учні Климент, Наум, Горазд, Сава і Ангеляр.

863 рік вважається роком народження слов'янської писемності. Тоді і були написані перші слова слов'янською мовою. Ряд експертів стверджує, що перше речення цитувало євангеліста Іоанна: «Спочатку Бе (було) Слово, і Слово Бе до Бога, і Бог Бе Слово».

Коли Кирило і Мефодій переклали на слов'янську мову Псалтир, Євангеліє й обрані служби, брати вирушили до Моравії. Там вони почали проводити богослужіння слов'янською і вчити писемності.

Всього святі склали два алфавіту слов'янської писемності - глаголицю і кирилицю, причому кожен з них використовувався. Слов'янські рукописи також були написані і тим, і тим алфавітом. Потихеньку Кирилиця витіснила глаголицю, через те, що та була архаїчною і складнішою.

Значення слов'янської писемності та культури

Святі Кирило і Мефодій не тільки подарували слов'янському народу абетку, а й заклали фундамент для літератури, писемності та культури в цілому. І сьогодні як ніколи важливо берегти і передавати новим поколінням художні скарби нашої країни, прищеплювати любов до рідної мови і дбайливе ставлення до мови.

День слов'янської писемності і культури для багатьох з нас – нагадування про єдність всіх слов'янських народів, про загальні витоки, традиції, звичаї та культурний простір.