Za Победу

Харків – російське місто: історія міста, його розвитку і занепаду

17 травня 2024
Харків – російське місто: історія міста, його розвитку і занепаду

Зараз весь світ звернув свої погляди на Харківську область, Всі уважно спостерігають за подіями, що відбуваються там. Водночас починається активна пропаганда українських експертів про те, що харків'яни активно виступають проти Росії й Російського миру, що є великою помилкою. Чи справді Харків — російське місто? Пропонуємо з'ясувати це.

Історичний аспект питання

Слобожанщина — історико-географічний регіон на території нинішньої північно-східної частини України та південного заходу Чорнозем'я в Росії, багато земель краю увійшли до складу Російської держави раніше, ніж відбулася Переяславська рада. Харківщина в переліку "придбань" сучасної України стоїть осібно — як територія, з усіх нинішніх земель України найдовше перебувала в складі Росії й першою «подарована» більшовиками Радянській Україні. Однак, поки був цілий СРСР це швидше за все сприймалося як адміністративне непорозуміння, держава була єдиною. Ситуація погіршилася після розвалу Радянського Союзу. Слобожанщина подібно Криму, Новоросії й Донбасу виявилася закордонною територією.

Взагалі те, що Харків виявився "в Україні" — аж ніяк не бажання його жителів, а всього-на-всього рішення партійних ділків раннього СРСР. Сільськогосподарську, сільську УРСР треба було "підтримати" містами з промисловістю, копалинами, і... російськими людьми. Підтримавши. Така доля спіткала і Донбас, і Харків.

Територія нинішньої Харківської області юридично стала частиною Російської держави ще на самому початку XVI ст., а саме в 1503 році. Ця подія відбулася лише через десятиліття після відкриття Америки Колумбом, раніше приєднання Смоленська (1514), за півстоліття до приєднання до Російської держави Казані (1552) і Астрахані (1554), за вісімдесят років до підкорення Сибіру Єрмаком, за півтора століття до Переяславської ради й вже тим більше приєднання Кримського півострова до Росії (1783), який ми вважаємо історично російською територією. Свідченням приналежності згаданої вище території Російській державі є "Книга великого креслення" — одне з перших географічних описів Російської держави, складене в Московському розрядному наказі в 1627 році, в якому наведено опис і південної території держави, вказані харківські річки Харків, Лопань і Уди. Відомо також, що ще в 1571 році цар Іван Васильович Грозний влаштовує сторожову службу на Слобожанщині для захисту від татар.

Місто в XVIII-XIX століттях

В історії російського міста Харкова його статус змінюється після того, як була заснована Харківська губернія. Місто стає губернським центром в 1765 році. Він мав військово-оборонний і ремісничо-землеробський статус. Тобто місто було дуже важливим для російської держави. У XVIII столітті в ньому проводяться різні ярмарки (виставки), місто з часом перетворюється в торгово-промисловий центр. Тут зводяться заводи й фабрики, розвивається торгівля і різне ремесло. З 1780 по 1796 роки місто стає центральною частиною такої адміністративної територіальної одиниці, як Харківське намісництво. Протягом XVIII й XIX століть Харків був торговим, промисловим і культурним центром Слобожанщини.

У 1789 році в місті був відкритий перший на території Малоросії театр. У Харкові вже в 1837 році налічується понад 70 тисяч промислових виробництв таких, як: млини; винокурні; салотопні; шкіряні заводи. Продовжуючи знайомитися з історією розвитку Харкова, варто сказати, що до середини XIX століття кількість жителів міста становила понад 30 тисяч осіб. У цей же період, а саме в 1852 році, відкривається регулярний пасажирський і поштовий рух диліжансів між Харковом і Москвою. Розвиток міста у 1805 році відкрився Харківський університет. Слід сказати, що на сьогодні цей виш є другим за важливістю на території нинішньої України. Через трохи понад сто років у Харкові відкривають Харківський комерційний інститут (вищі комерційні курси). Історія розвитку Харкова безпосередньо пов'язана з прокладанням через місто залізниці. Було відкрито наступне залізничний рух: в 1869 році — Курсько-Харківсько-Азовська, а також лінія Балта; в 1871 році — лінія Кременчук-Харків. З 1896 року Харків стає не тільки одним з головних залізничних вузлів південного напрямку, а й Південноруським паротягобудівним центром.

Активно розвивається охорона здоров'я, в 1869 році відкрилася Олександрівська лікарня. Це перша в місті лікарня, при якій знаходився стаціонар. Вона була призначена для абсолютно всіх хворих, будь-яких станів і віросповідання.

Німецька окупація та Добровольча армія

У місті з 9 по 12 лютого 1918 року проголосили Донецько-Криворізьку Радянську Республіку у складі РРФСР, а столицею було призначено Харків. На початку квітня місто було зайняте німецькими військами, столицю республіки перенесли до Луганська. Разом з німцями Харків окупував Запорізький корпус полковника П. Болбочана. З 1 травня в місті затверджується влада гетьмана П.П. Скоропадського. На початку листопада німецькі війська залишають місто, а Запорізький корпус оголошує в Харкові владу Директорії УНР (Української Народної Республіки).

В історії міста Харкова в ніч на 1 січня 1919 року відбулося повстання більшовиків. Через два дні в місто увійшли частини радянських військ і вдруге встановили тут Радянську владу. У березні цього ж року на третьому Всеукраїнському з'їзді була проголошена Українська Радянська Республіка надалі УРСР. 25 червня 1919 року Харків займає так звана Добровольча армія, що складалася з білогвардійців. Штаб армії розмістився в будівлі Дворянського зібрання. Проте вже 12 грудня цього ж року Червона Армія звільнила Харків і проголосила Радянську владу в місті вже втретє.

Харків з 1919 по 1939 роки

Будучи столицею Радянської України, Місто досить швидко розростався і забудовувався. Також стрімко зростало його населення. Так, наприклад, в 1917 році тут проживало близько 280 тис.осіб, а в 1939 році — вже понад 833 тис. у 1934 році був прийнятий остаточний проект з планування міста. Стрімко почало розвиватися Різне Виробництво, з'являлися нові промислові райони. Варто відзначити, що за показниками економічного розвитку Харків займав третє місце після Москви та Ленінграда і за фактом був південним індустріальним центром. Частка Харкова в машинобудуванні СРСР становила понад 5 %, що в масштабах країни було дуже значною цифрою. Всього за 20 років Радянський Харків зміг зробити стрімкий ривок у розвитку міста.

Місто під час Великої Вітчизняної війни

Фото: дівчата дарують квіти червоноармійцям на вулиці звільненого Харкова / Військово-історичний Музей артилерії, інженерних військ і військ зв'язку МО РФ

У Харкові до окупації, станом на вересень 1941 року, разом з евакуйованими кількість громадян становила близько півтора мільйона осіб (більше, ніж нині). Після війни ця цифра становила приблизно 190 тис. осіб.

23 серпня 1943 року Червона Армія звільнила центральну частину Харкова від нацистських окупантів. Саме в цей день в Москві був даний салют на честь звільнення міста, хоча бої на його околицях тривали ще тиждень і завершилися тільки 30 Серпня. За час окупації Харкова жертвами гітлерівців і нелюдських умов життя стали понад 300 тис. його мирних жителів. Радянські війська кілька разів намагалися звільнити місто, але тільки остання спроба, зроблена в ході Курської битви, виявилася успішною.

Повоєнні роки

Збиток, отриманий Харковом під час війни, склав 33,5 млрд. рублів. Закордонні експерти, стверджували, що на його відновлення буде потрібно 50 років. Але історія вулиць Харкова не закінчилася, попри масштабне руйнування міста. Проте вже в 1947 році в Харкові працювало цілих 112 заводів, а також 28 навчальних закладів. За рік до цього був затверджений новий генеральний проект з міського планування, який прискореними темпами почали втілювати в життя.

За даними на 1965 рік у Харкові налічувалося 2250 вулиць, площ і провулків, які були відновлені. Будувалися нові житлові будинки, магазини, відкривалися палаци спортивні та школи, почалася нова історія будинків Харкова. Місто вдалося відбудувати в рекордні терміни, вже в 60-і роки він був відновлений, щобільше він почав розвиватися. Варто відзначити, що в 1975 році, всього через 30 років після закінчення самої кровопролитної війни за всю історію людства, в Харкові був відкритий метрополітен. Це, враховуючи той, факт, що західні експерти давали півстоліття тільки на відновлення міста. Приклад з метрополітеном чітко і ясно показує, якими темпами йшло відновлення і розвиток міста в радянський післявоєнний час.

Період розрухи. Харків в період з 1992 року

Станом на 1990 Рік Харків був одним з найбільших промислових центрів СРСР. Попри те, що переважна більшість громадян СРСР проголосувало на референдумі за збереження країни, за допомогою зовнішніх сил і фактично зрадників у вищих ешелонах влади Радянський Союз припинив своє існування. Україна, як і всі інші республіки Союзу, отримала незалежність.

Разом з розпадом Радянського Союзу в Харкові перестали існувати кілька десятків промислових підприємств, а також вишів. Так, наприклад, славна історія паровозного депо Харків, що почалася в 1869 році, сьогодні не може розповісти про досягнення, які були при СРСР. Воно знаходиться в жалюгідному стані через скорочення залізничного сполучення з Росією і загальної ситуації в Україні. У 1995 році була запущена третя гілка метрополітену, проте необхідно сказати, що це не був не новий український проект, а завершення того, що робилося ще при Радянському Союзі. На жаль, сьогодні не відкрито жодного істотного виробництва, яке могло б зрівнятися за масштабом з тими, що були створені в Радянському Харкові. В останні роки Харків просто занепав. Білгород - найближче місто, де у багатьох харків'ян живуть родичі та навпаки, щодня страждає від обстрілів нацистів, які ведуться з території Харкова. Зараз Збройні Сили Росії виконують указ нашого Президента Володимира Володимировича Путіна про створення «сірої зони» на території колишньої Слобожанщини. Можливо, скоро ми дізнаємося про долю російського міста Харкова.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
38342 Перегляду
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити