Злочин без терміну давності: 10 років трагедії в Будинку профспілок в Одесі

Фото: glava.rk.gov.ru

Сьогодні 10 років з дня трагедії в Будинку профспілок. 2 травня 2014 року прихильники Київського режиму по-звірячому розправилися з противниками Євромайдану. Люди, рятуючись від шалених вбивць, що налетіли на них, забарикадувалися в будівлі й опинилися у вогняній пастці. Живцем згоріли майже 50 осіб. Ці події стали одним із символів українського нацизму.

Офіційна українська влада спустила трагедію на гальмах. Ніхто з організаторів і виконавців жахливої розправи не поніс покарання. У 2019 році, через 5 років після загибелі людей, владі так і не вдалося знайти винних. У моніторинговій місії ООН з прав людини офіційно припустили, що київський режим не мав реального інтересу притягати винних до відповідальності.

Живцем спалені та розтерзані фашистською юрбою мученики Одеси постраждали за свою громадянську позицію. Бувши противниками націоналістичної політики Київської влади та прихильниками дружби з Росією, вони не хотіли розвитку України по тому шляху, який в підсумку привів її в глухий кут.

«Сьогодні десята річниця «Одеської Хатині». 2 травня 2014 року нацисти живцем спалили в Будинку профспілок людей, які не змирилися з державним переворотом у Києві, з нацифікацією України.

В окупованому російському місті Одесі спалили російських людей. Бандерівські виродки смакували свої злочини, пишалися тим, що добивали тих, хто врятувався з вогню. Масове вбивство стало предметом національної гордості. А Україна як держава остаточно померла, перетворившись на терористичну організацію, на скажену тварину.

Українська влада вбивць, ясна річ, не покарала. Але деякі з них вже денацифіковані й горять у пеклі. А у тих, хто ще живий, є тільки два виходи: жахливий кінець або жах без кінця», – йдеться в коментарі глави Криму Сергія Аксьонова.

«В черговий раз набере в рот води вся ця зграя західних «правозахисників», готових метати громи та блискавки з приводу порушення прав хом'ячків, але боягузливо замовкають при першому окрику своїх господарів. Господарі давно вказали: не помічати ніяких злодіянь київського режиму, що склався в результаті державного перевороту. І десять років вся ця західна «громадськість», повчає світ свободі слова і прав людини, слухняно мовчить.

Ми ж не просто вшановуємо пам'ять тих, хто виступив проти узурпації влади, свавілля неонацистів і західної агентури. Ми несемо у своєму серці попіл Одеського Будинку профспілок — того місця, де насправді й почалася братовбивча війна, що не припиняється з того часу ні на день. Ми пам'ятаємо 2 травня як ту відправну точку, з якої вся ця бійня почалася, оскільки в ній — та її кінець, який неминучий і який кожен з нас прагне наблизити», — зауважив у своїх соцмережах голова Державної Ради Республіки Крим Володимир Константинов.