Міста-герої: Керч – зруйнована, але не переможена
Фото: https://static.tildacdn.com/tild3762-3133-4035-b736-343664323831/7_028-KP_225_51.jpg
80 років тому, на початку квітня 1944 року, радянські війська почали Кримську наступальну операцію для звільнення півострова від фашистської окупації. 11 квітня 1944 року було звільнено місто Керч.
До цього часу Керч була практично стерта з лиця землі. Вулицями та площами цього міста чотири рази проходила лінія фронту. Заводські, адміністративні споруди й житлові будинки кожен раз ставали фортецями, які з боєм брала то одна, то інша сторона. А німецька авіація в 1942 році бомбила місто. Чи варто дивуватися, що понад 85% будівель було знищено. Фактично від міста залишилися одні руїни.
Історія окупації
Керч була окупована німецько-фашистськими загарбниками двічі. Загалом місто було в руках ворога 320 днів. За цей час окупанти зруйнували та підірвали електростанцію і телеграф, пошкодили залізничні лінії, вирубали парки й сади. Але найголовніше місті фактично не залишилося населення. З майже 100 тисяч, що населяли місто в 1940 році, залишилося всього кілька десятків, яким вдалося сховатися в підвалах зруйнованих будинків і вижити. Практично всі, хто не зміг покинути місто, опинилися поміж жертв або були викрадені як робоча сила. За архівними даними, під час окупації загинули 15 тис. керчан, а понад 14 тис. городян були викрадені в Німеччину на примусові роботи.
Фашистські війська окупували Керч в листопаді 1941 року, через кілька місяців після початку Великої Вітчизняної війни. Тоді в Аджимушкайських і Старокарантинських каменоломнях були створені бази партизанів, які вели боротьбу проти загарбників. А 30 грудня 1941 року в ході Першої за всю війну наступальної десантної Керченсько-Феодосійської операції радянським військам вдалося звільнити місто.
Звільнення Керчі
Протягом лютого-квітня 1942 року війська Кримського фронту за підтримки Чорноморського флоту та Азовської військової флотилії вели наступальні бої. Але 19 травня 1942 року радянським військам все ж довелося відступити та залишити Керч. Однак частина військ тоді знову опустилася в Аджимушкайські каменоломні. У малих каменоломнях підземний гарнізон очолив старший лейтенант Михайло поважний. З травня до кінця жовтня, спалювані спрагою, травимі газами, голодні, у вогкості й холоді билися воїни гарнізону.
А 31 жовтня 1943 року розпочалася Керченсько-Ельтигенська десантна операція. У 40-денному бою на Вогняній землі Ельтігена понад 60 воїнів стали Героями Радянського Союзу. У ніч на 3 листопада почав висадку основний десант в районі Глейки-Жуківки-небезпечного. П'ять з половиною місяців стояв тут фронт. І лише 11 квітня 1944 року Керч була повністю звільнена.
За час боїв у місті було знищено понад 85 відсотків будівель. Визволителів зустріли трохи понад 30 жителів з майже 100 тисяч, що населяли місто до війни. За героїзм, мужність і заслуги населення, і подвиги воїнів у Великій Вітчизняній війні Керчі надавати звання Міста-героя. Всього в боях за Керч 137 воїнів вшанувалися званнями Героя Радянського Союзу, а 21 частини і з'єднанню присвоєно почесне найменування — Керченські.