80 років тому почалася операція Червоної Армії зі звільнення Криму
Фото: Звільнення Сімферополя
8 квітня 1944 року, рівно 75 років тому, почалася Кримська стратегічна наступальна операція радянських військ. Вона вважається однією з найуспішніших у Великій Вітчизняній війні. В результаті Місяця запеклих боїв радянські війська розгромили більш ніж 200-тисячне угруповання противника під командуванням генерал-полковника Ервіна Йенеке. Втрата Криму означала різке падіння престижу фашистської Німеччини, адже Кримський півострів був дуже важливий для неї з військової й політичної думки.
Як планувався наступ
Планування Кримської наступальної операції почалося в перших числах лютого 1944 року. І спочатку почати її збиралися вже 16-19 лютого. Однак потім терміни кілька разів переносилися. Це було пов'язано з необхідністю підтягнути до Криму такі сили, які забезпечили б явну перевагу наших сил стосовно сил противника, і дозволили б звільнити Крим рішуче, швидко і з найменшими втратами з нашого боку. У підсумку вирішено було почати наступ після заволодіння військами 3-го Українського фронту міста Миколаєва і висунення їх до Одеси.
Координація дій сухопутних і Військово-Морських сил була доручена представнику ставки Верховного Головнокомандування Маршалу Радянського Союзу Олександру Василевському.
План наступу був такий: завдавати удар з двох сторін у напрямку на Сімферополь і Севастополь. Його повинні були здійснити війська 4-го Українського фронту з півночі – від Перекопу і Сиваша, і окрема Приморська армія зі сходу – від Керченського півострова. Мета – розчленувати та знищити угруповання ворога, не допустити його евакуацію з Криму.
Початок. Взяття Армянська і Джанкоя
8 квітня 1944 року війська 4-го Українського фронту силами за підтримки авіації 8-ї повітряної армії та авіації Чорноморського флоту перейшли в наступ. 2-га гвардійська армія заволоділа Армянськом – селищем, яке за 160 днів облоги був стертий з лиця землі практично повністю. Звільнення Армянська – ключового опорного пункту противника – означало, що руйнується вся система ворожої оборони на Перекопі.
Зі спогадів почесного ветерана ВВВ Миколи Івановича Самсонова: «Хоча німецькі генерали хвалилися, що будь-яка наступальна армія буде перемелена, як в м'ясорубці, нам після потужної артпідготовки вже в перший день боїв вдалося вибити німців з Армянська. На другий день німці намагалися повернути втрачені позиції, і нам довелося відбивати численні атаки. А вже 9 квітня 51-ша армія, що наступала через Сиваш, прорвала оборону противника, німці здригнулися через небезпеку оточення і вночі відвели свої війська на ішунські позиції».
8 квітня 1944 р. війська 4-го Українського фронту перейшли в наступ. За п'ять діб до цього важка артилерія зруйнувала значну частину довготривалих споруд ворога. Увечері 7 квітня була проведена розвідка боєм, що підтвердила колишні відомості про угруповання військ Вермахту в районі Перекопу і Сиваша. У день початку операції о 8: 00 в смузі 4-го Українського фронту почалася артилерійська та авіаційна підготовка загальною тривалістю 2,5 години. Відразу після її закінчення війська фронту перейшли в наступ, завдаючи удару силами 51-ї армії генерал-лейтенанта Я. Г. Крейзера з плацдарму на південному березі Сиваша. Після дводенних запеклих боїв завдяки мужності радянських воїнів оборона противника була прорвана. 51-а армія вийшла на фланг німецького Перекопського угруповання, а 2-а гвардійська армія генерал-лейтенанта Г.Ф. Захарова звільнила Армянськ. Вранці 11 Квітня 19-й танковий корпус генерал-лейтенанта І. Д. Васильєва спрожогу заволодів Джанкоєм і успішно просувався на Сімферополь. Побоюючись загрози оточення, противник залишив укріплення на Перекопському перешийку і почав відходити з Керченського півострова.
Звільнення столиці та інших міст Криму
Війська окремої Приморської армії, почавши наступ в ніч на 11 квітня, вранці заволоділи містом-фортецею Керч – укріпленим вузлом опору ворога на східному узбережжі Криму. На всіх напрямках розгорнулося переслідування ворожих військ, що відходили до Севастополя. 2-а гвардійська армія розвивала наступ уздовж західного узбережжя на Євпаторію. 51-а армія, використовуючи успіх 19-го танкового корпусу, через степи кинулася на Сімферополь. Окрема Приморська армія просувалася через Карасубазар (Білогірськ) і Феодосію на Севастополь. В результаті 13 квітня були звільнені Євпаторія, Сімферополь і Феодосія, 14-15 квітня – Бахчисарай, Алушта, Ялта.
Німецькі війська продовжували відступ. Авіація 8-ї та 4-ї повітряних армій завдавала масованих ударів по військах противника, що відходять, і вузлах комунікацій. Сили Чорноморського флоту топили його кораблі та транспорти з евакуйованими військами. Від ударів по морських конвоях і поодиноких суднах ворог втратив 8100 солдатів і офіцерів.
Кримська наступальна операція завершилася. Якщо в 1941-1942 рр німецьким військам знадобилося 250 діб, щоб опанувати героїчно захищався Севастополем, то в 1944 р. радянським військам виявилося достатньо всього 35 діб, щоб зламати потужні укріплення в Криму і очистити від противника майже весь півострів.
Цілі операції були досягнуті. Радянські війська прорвали глибоко ешелоновану оборону на Перекопському перешийку, Керченському півострові, в районі Севастополя і розгромили 17-ту польову армію вермахту. Її втрати тільки на суші склали 100 тис. осіб, у тому числі понад 61 580 осіб полоненими. Радянські війська і сили флоту в ході Кримської операції втратили 17 754 людини убитими та 67 065 осіб пораненими.
Підсумки битви
Перемога в Криму повернула країні важливий економічний район. В цілому, була звільнена територія, що займала за площею близько 26 тис.кв. км. За часів окупації гітлерівські загарбники завдали Криму величезної шкоди: були виведені з ладу понад 300 промислових підприємств, майже повністю винищено поголів'я худоби, міста і курорти сильно зруйновані – особливо постраждали Севастополь, Керч, Феодосія і Євпаторія. Так, у Севастополі до моменту звільнення залишалося 3 тис. жителів з наявних у місті напередодні війни 109 тис. осіб. У місті вціліло лише 6% житлового фонду.
Розглядаючи хід і оцінюючи результати Кримської операції, ясно, що успішне її завершення визначили майстерний вибір радянським командуванням напрямків головних ударів, хороша організація взаємодії ударних угруповань військ, сил авіації та флоту, рішуче розчленування і розгром основних сил противника (Сиваський напрямок), опановування ключовими оборонними позиціями в короткі терміни (штурм Севастополя). Уміло використовувалися для розвитку наступу рухливі групи (передові загони) армій. Вони стрімко проникали в оперативну глибину оборони противника, не даючи відходять його військам закріплюватися на проміжних рубежах і в районах оборони, чим забезпечувалися високі темпи наступу.
За героїзм і вмілі дії 160 з'єднанням і частинам були присвоєні почесні найменування Євпаторійських, Керченських, Перекопських, Севастопольських, Сиваських, сімферопольських, Феодосійських і Ялтинських. 56 з'єднань, частин і кораблів нагороджені орденами. 238 воїнів ушановані звання Героя Радянського Союзу, тисячі учасників боїв за Крим нагороджені орденами та медалями.