Указом Петра I в Росії введена Рекрутська повинність

Імператорським указом 5 березня 1705, Петро I затвердив в Росії рекрутську повинність, поклавши початок формуванню в Російській імперії регулярної армії. За рекрутським статутом Росії рекрут отримував звання "Солдат» або "Матрос" за вислугою років, яке зберігалося за ним і по звільненні у відставку. Спочатку повинність була загальною, формально їй підлягали всі, незалежно від походження і добробуту. Були лише особливості для кожного класу.

Петро I розробив систему, при якій кожен рекрут повинен був пройти через польові полки, гарнізонні полки, або службу в цивільних відомствах. Головною метою рекрутської системи було, максимально повне використання людського ресурсу. Після введення рекрутської системи комплектування Збройних сил всі полки були розділені на польові і гарнізонні. Гарнізонні полки були навчальними, а для поповнення польових частин - резервними.

У російській армії і у флоті з 1705 року по 1874 рік - особа, зарахована до збройних сил з рекрутської повинності, якій підлягали всі податкові стани, і для яких вона була общинної і довічної. З кожної громади поставлялося певне число рекрутів. Набір в Збройні сили кріпаків звільняв їх від кріпосної залежності.

Серед селян рекрути вибиралися общинним методом молоді люди від 20 до 35 років від роду. До старійшин доводилося лише необхідне число новобранців, а кого саме віддавати на довічну службу царю, вирішували на місцях. Уподобання віддавалися неодруженим і бездітним. Зазвичай рішення приймалося виходячи з кількості чоловіків в кожній родині. Часто відправляли в рекрути самих "проблемних", буйних, не привчених до праці, агресивних.

Проте, були загальні правила відбору-серед забритих в рекрути не повинно було бути хворих, убогих, що мають фізичні або розумові відхилення. Стежили і за зовнішнім виглядом, службовець царської армії повинен був бути добре злагоджений і мати приємну зовнішність.

Від рекрутської повинності було звільнено дворянство. Пізніше це звільнення було поширене на купецтво, сім'ї церковнослужителів, Почесних громадян, жителів Бессарабії і деяких віддалених районів Сибіру. З 1793 року безстроковий термін служби був обмежений до 25 років, з 1834 року - до 20 років з подальшим перебуванням у так званій безстроковій відпустці протягом 5 років. У 1855-1872 роках були послідовно встановлені 12-, 10 - і 7-річні терміни служби і відповідно перебування у відпустці 3, 5 і 8 років.
Рекрутські набори проводилися не регулярно, а в міру потреби і в різних кількостях. Тільки в 1831 році введені щорічні набори, які ділилися на звичайні: 5-7 рекрутів на 1 000 душ, посилені - 7-10 осіб і надзвичайні - понад 10. У 1874 році після початку військової реформи Олександра II, рекрутська повинність замінена загальним військовим обов'язком, а слово «рекрут» замінено словом «новобранець».