Андрусівський мир, який завершив російсько-польську війну

9 лютого 1667 року було підписано Андрусівське перемир'я. Ця угода завершила російсько-польську війну, яка тривала 13 років.

Суть договору

9 лютого 1667 року в селі Андрусово Мстиславського повіту на кордоні між Московським царством і Річчю Посполитою було підписано перемир'я, що стало фінальною подією російсько-польської війни 1658-1667 років. Повноцінним мирним договором документ не був.
Він встановлював, що бойові дії між державами повинні бути припинені на 13 років і 6 місяців. Одним з головних результатів Андрусівського перемир'я став розділ українських земель між Москвою і Варшавою по Дніпру.
Правобережжя відходило до Польщі (за винятком Києва). Ця територія мала бути передана під управління Польської Корони 5 квітня 1669 року. Росія отримувала воєводство Чернігівське і всі землі з Путивльської сторони по Дніпру. Південний кордон Росії і Польщі повинен був йти по лінії від Дніпра (біля Києва) на схід до південних кордонів Путивльського округу, тобто по лінії Київ — Прилуки — Ромни — Недригайлів — Білопілля і до стику з нинішнім кордоном Росії. Українське Лівобережжя на південь від цієї лінії і до сучасного Запоріжжя було оголошено територією запорізьких козаків. Самі ж запорізькі козаки повинні були перебувати «під послухом обох государів».

Боротьба зі спільним ворогом

Примирення Москви і Варшави дозволило обом державам зосередитися на боротьбі із спільним ворогом Туреччиною в рамках Священної ліги, що в уже XVIII столітті дозволило Росії оволодіти землями Новоросії і ліквідувати багатовікову загрозу у вигляді Кримського ханства.
У той же час велика честь Великого князівства Литовського лежала в руїнах. Сильно постраждали також Волинь і Галичина. Крім того, Варшава отримала «головний біль» у вигляді козакого Правобережжя, частину якого у неї все-таки відібрав Стамбул.
Все це дозволило Росії укласти «вічний мир» з Польщею в 1686 році на більш вигідних для неї умовах, ніж Андрусівське перемир'я. Так як за Московською державою залишився Київ (за нього Варшаві виплатили грошову компенсацію), Запоріжжя повністю опинилося під контролем Росії. Південна Київщина і Брацлавщина ставали нейтральною «зоною» між двома державами. Польський король зобов'язався не використовувати Запорізький і російський герб. Це означало, що поляки відмовляються від претензій на російський престол, на який королі Речі Посполитої претендували з 1611 року і що створювало потенційну небезпеку польського вторгнення в Росію.