Za Победу

176 років тому народився Василь Суриков: майстер історичних полотен і Крим

24 січня 2024
176 років тому народився Василь Суриков: майстер історичних полотен і Крим

"ПЕЙЗАЖ з ФОРОСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО" (1908 р.) ФОТО: SURIKOV-MUSEUM.RU

Василь Суриков народився 24 січня 1848 року в місті Красноярськ. Хлопчик виріс у забезпеченій родині колезького реєстратора Івана Васильовича. До 1861 року юнак навчався в Красноярському повітовому училищі, а потім служив канцеляристом в одному з казенних установ, аматорськи вправляючись у малюванні і живопису.

Творчий і життєвий шлях

У 1870 році поступив в учні Імператорської Академії Мистецтв. Відвідуючи її класи до 1873 року, отримав за виконані в них роботи всі встановлені срібні медалі, а через рік, за написану за програмою картину «Милосердя самаритянина» нагороджений малою золотою медаллю. У 1875 році за іншу роботу «Апостол Павло благовістить перед царем Агріппою і його сестрою Веронікою», удостоєний почесного звання класного художника I ступеня.
У 1887 році Суриков завершив роботу над одним з найвідоміших своїх творів: «Бояриня Морозова». Кожного з персонажів картини художник ретельно опрацьовував, продумував жести і костюми, і довгий час не міг знайти типаж для головної героїні полотна. В результаті прототипом боярині Морозової стала Авдотья Торгошина, тітка художника. На XV пересувній виставці робота Василя Івановича викликала неоднозначні оцінки. Деякі порівнювали картину з строкатим перським килимом.
Суриков в 1893 році став дійсним членом Петербурзької Академії мистецтв. Наступними історичними роботами майстра стали «Перехід Суворова через Альпи», «Степан Разін», «Відвідування царівною жіночого монастиря». У 1907 році вийшов зі складу Товариства передвижників і став членом Спілки російських художників.

Суриков і Крим

Талановитий живописець ніколи не викладав, але завжди багато спілкувався з молодими художниками, охоче давав їм поради. У 1910 році з його ініціативи і художника Леоніда Чернишова в Красноярську відкрилася школа малювання і Суриков надіслав для її вихованців навчальні посібники з Петербурга. У 1914 році сам повернувся до Красноярська, де написав кілька акварелей і пейзажі «Плашкоут на Єнісеї», «Красноярськ в районі Благовіщенської церкви». Наступного року художник поїхав на лікування до Криму.
Крим став для Василя Івановича Сурікова дивним відкриттям, незгасним захопленням. Його він відобразив фарбами радості і залишив нащадкам. У 1907 році Суриков вперше побував на стародавній землі Тавриди. Своєму братові Олександру в Красноярськ він пише: «Їду сьогодні з Оленою в Крим. Ніколи там не бував». Пізніше художник ще не раз туди повертався.
Крим подарував йому безмежні горизонти, сонце і світлі чисті фарби. Художник виявився полонений вільним, неосяжним морем і сивими вершинами гір. Стародавні поселення і народ тих місць не пройшли повз погляду художника. Про першу поїздку до Криму внучка художника Наталія Кончаловська написала: «Крим здався Сурикову сліпучим, він насолоджувався купанням, сонцем, далекими прогулянками в гори...».
Три кримських пейзажу із зібрання музею представляють серію творів, створених Суріковим в 1907-1915 роках. Серія ця досить велика - відомо більше сорока робіт. Це портрети, кілька жанрових сцен, але в основному – пейзажі.
Майстерні роботи Кримського циклу Василя Івановича істотно доповнюють і збагачують картину Півдня Росії і складають цілий розділ творчої спадщини художника, пофарбований яскравою індивідуальністю, повний сонячного світла, творчих пошуків і здобутків.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
51005 Переглядів
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити