Виховав покоління переможців: 120-річчя від дня народження Аркадія Гайдара

У радянській літературі дитячий письменник Аркадій Гайдар займає особливе місце. 22 січня виповнюється 120 років з дня його народження. Письменник, який прославляє бойове товариство, дружбу і чесність. Відомий за творами «Р.В.С.», «Військова таємниця», «Блакитна чашка», «Бумбараш», «Доля барабанщика», «Чук і Гек», «Тимур і його команда», «Гарячий камінь».

Учасник Громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Доля творця трагічно обірвалася в роки Великої Вітчизняної, коли він працював воєнним кореспондентом.

Перші роки в Червоній Армії

Аркадій Голіков народився 22 січня 1904 року в місті Льгов, Курська область. Батько хлопчика був учителем. Незабаром сім'я переїхала в Арзамас. У роки Громадянської війни з чотирнадцяти років служив у Червоній Армії. У п'ятнадцять років командував взводом, а в шістнадцять років ротою. Після закінчення Вищої стрілецької школи в 1921 році став командиром полку.

Початок творчості

У 1922 році відправлений придушувати антирадянське повстання до Хакасії. У 1924 році звільнився з армії через важку контузію і став писати книги під псевдонімом Гайдар і ніколи не розповідав чому взяв саме його. Розгадати загадку псевдоніма «Гайдар» вдалося шкільному товаришеві Аркадія, Адольфу Гольдіну. Виявляється, що «Г»: перша буква прізвища Голіков; «АЙ»: перша та остання літери імені; «Д»: по-французьки «з»; «АР»: перші літери назви рідного міста. Г-АЙ-Д-АР: Голіков Аркадій з Арзамаса.

Перший твір Гайдара «Р.В.С.» вийшло в 1925 році. З цього часу став відомий як дитячий письменник, який прославляє бойове товариство, дружбу і чесність. Найбільш відомі його твори «Школа», «Тимур і його команда», «Чук і Гек», «Доля барабанщика», «Військова таємниця». Багато його книги увійшли в шкільну програму з літератури, екранізувалися, перекладалися на іноземні мови.

Повість «Тимур і його команда» стала знаковою і поклала початок, так званому «тимурівському» руху, метою якого була допомога літнім людям і ветеранам.

Під час Великої Вітчизняної війни Гайдар перебував у діючій армії, як кореспондент «Комсомольської правди». Написав військові нариси «Біля переправи», «Міст», «Біля переднього краю», «Ракети та гранати». Після оточення у вересні 1941 року частин Південно-Західного фронту в районі Умань — Київ Аркадій Петрович Гайдар потрапив до партизанського загону Горєлова. У загоні був кулеметником.

Трагічна смерть

Аркадій Гайдар загинув 26 жовтня 1941 року неподалік села Ліпляво Канівського району. П'ять партизанів на чолі з Гайдаром рухалися у напрямку до нової бази партизанського загону і несли продукти для бійців. Незабаром вони зупинилися на привал поруч із залізничним насипом в районі села Лепляво біля залізниці Канів-Золотоноша. Гайдар взяв відро, щоб набрати води в колодязі біля залізничної набережної. На самому гребені насипу помітив причаїлися в засідці німців. Встиг крикнути «Хлопці, німці!», - після чого виявився убитий кулеметною чергою. Це врятувало інших, через те, що встигли піти від засідки.

Могила Аркадія Гайдара, культового дитячого письменника радянських часів, знаходиться на Дніпровській горі в українському місті Канів, куди в 1947 році перенесені його останки. Його поховали так, як він поховав головного героя «Казки про військову таємницю, про Хлопчика-Кибальчиша і його твердому слові»: на високому пагорбі біля синьої річки. Над могилою на високому мармуровому постаменті височить бюст письменника. Біля підніжжя постаменту чорна могильна мармурова плита з висіченими на ній рядками з його твору.