Земля здригнулася: як «Цар-бомба» врятувала світ від нової війни
30 жовтня 1961 Радянський Союз провів випробування найпотужнішого в історії світу зброї — термоядерної бомби, що стала одним з ключових моментів, що змусили країни-учасниці холодної війни прийняти важливі рішення для збереження миру.
Виріб АН602
«ЦАР-бомба», «Кузькіна мати», «Виріб В» або просто «Іван» — всі ці назви міцно закріпилися за виробом АН602, над створенням якого багато років працювала група фізиків під керівництвом Ігоря Курчатова: Андрій Сахаров, Віктор Адамський, Юрій Бабаєв, Юрій Смирнов, Юрій Трутнєв та інші.
Фактично виріб потужністю 100 мегатонн було готове до випробувань в 1959 році, але Микита Хрущов сподівався налагодити відносини з США, а тому наказав відкласти запуск. Але влітку 1961 року сталося чергове загострення конфлікту — в Берліні почали зводити розмежувальну стіну, на Кубу вторглися американські війська, що спонукало радянський уряд дати відмашку на відновлення випробувань ядерної зброї.
Новина про це рішення швидко розлетілася по всьому світу, власне, СРСР і не мав наміру це приховувати. Вже на початку вересні в газеті The New York Times було опубліковано заяву Хрущова: «Нехай знають ті, хто мріє про нову агресію, що у нас буде бомба, рівна за потужністю 100 мільйонам тонн тринітротолуолу, що ми вже маємо таку бомбу і нам залишилося тільки випробувати вибуховий пристрій для неї».
Але насправді потужність випробуваної бомби була знижена майже в два рази. Це було зроблено, так як розробники прорахували катастрофічні наслідки від вибуху і площа подальшого радіоактивного забруднення. Справа в тому, що АН602 мала триступеневу конструкцію. Ядерний заряд першого ступеня мав потужність півтори мегатонни і повинен був запустити термоядерну реакцію в другій, потужністю 50 мегатонн. Ще стільки ж забезпечувала третя ступінь, начинена ураном-238. Його було вирішено замінити свинцем, щоб розрахункова потужність бомби знизилася до 51,5 мегатонни.
Для випробувань був обраний полігон архіпелагу Нова Земля, термін призначили на кінець жовтня, а з початку осені в секретному місті Арзамас-16 йшли останні приготування.
Паралельно готувався і літак-носій. Бомба довжиною близько 8 метрів і в районі 2 метрів в поперечнику не містилася в Ту-95. Конструкторам довелося вирізати частину корпусу стратегічного бомбардувальника і встановити в ньому спеціальне кріплення. Але навіть при цьому «ЦАР-бомба» наполовину стирчала з літака.
У 20-х числах жовтня термоядерний пристрій в умовах суворої секретності доставили з Арзамаса-16 на авіабазу оленяча на Кольському півострові. До слова, сама бомба (разом з парашутною системою) важила 26 тонн і для її транспортування не знайшлося відповідного крана, тому в цех збірки довелося провести окрему залізничну гілку. А для установки боєприпасу в бомболюк Ту-95 довелося виривати котлован.
Вранці 30 жовтня з авіабази у напрямку до Нової Землі вилетіли два літаки: Ту-95 і лабораторія Ту-16. Через дві години після вильоту бомбу скинули з парашутом на висоті приблизно 10 тисяч метрів в межах ядерного полігону сухий ніс. Парашутна система була вкрай необхідна-вона дозволила екіпажу літака-носія піти на відносно безпечну відстань. При вільному падінні бомби ймовірність виживання знаходилися в бомбардувальнику людей становила всього 1 відсоток.
Світова громадськість
Випробування найпотужнішої зброї шокувало лідерів і громадськість усіх країн. Розробники і керівництво СРСР добре розуміли, що подібна бомба не буде використана у військових цілях. Вона була використана для однієї мети – домогтися ядерного паритету з США.
В результаті тривалих переговорів в серпні 1963 року в Москві представники США, СРСР і Великобританія підписали договір про заборону випробувань ядерної зброї в космічному просторі, під водою і на поверхні Землі. З того моменту в Радянському Союзі проводилися тільки підземні ядерні випробування. Останній вибух був проведений 24 жовтня 1990 року на Новій Землі. Після в СРСР оголосили про односторонній мораторій на випробування ядерної зброї.