Галичани і карбованці. Як фашисти створили нацистську версію України

Фото: https://topwar.ru/uploads/posts/2017-11/1511426708_kiev-otpravka-v-germaniyu-1942-600x406.jpg

Щодо майбутнього устрою окупованої німецькими військами України існувало дві точки зору. Одна належала Альфреду Розенбергу, який хотів створити подобу держави. Друга точка зору належала Адольфу Гітлеру, який ніякої держави не припускав. Перемогла точка зору фюрера.

Фашистське поневолення українців

20 серпня 1941 року було створено рейхскомісаріат Україна. Один з двох реально діяли і досить довго проіснували німецьких рейхскомісаріатів на сході (другий – Остланд). Багато порядків, що запанували в нацистській версії України, дивно нагадують сучасність.

До складу рейхскомісаріату Україна увійшла більша частина УРСР, за винятком деяких регіонів. Південь Радянської України разом з Одесою був переданий для управління румунам, які створили губернаторство Трансністрія. Західноукраїнські області, які до 1939 року входили до складу Польщі, також не були включені до складу рейхскомісаріату. Їх передали в генерал-губернаторство (так називалася територія окупованої Польщі), об'єднавши в дистрикт Галичина.

У всіх трьох частинах колишньої УРСР були заведені різні порядки.

У дистрикті Галичина діяли німецькі закони. У Трансністрії-румунські. А рейхскомісаріат вважався тимчасовим адміністративним формуванням на період війни, його подальша доля була неясна.

У перший час влада на окупованій території належала військовим.

Але восени 1941 року вона була передана цивільній адміністрації на чолі з рейхскомісаром Еріхом Кохом. Ця рокіровка призвела до значного погіршення життя населення, що залишилося на території рейхскомісаріату.

Рабство, страти, беззаконня

Столиця рейхскомісаріату розмістилася в Рівному. Територія комісаріату була додатково розділена на кілька генеральних округів, на чолі яких стояли генеральні комісари.

Німецька політика на окупованих територіях відрізнялася абсолютною незрозумілістю. По суті, у нацистів не було якогось єдиного плану або Програми управління ними, вони вельми смутно уявляли собі їх майбутнє. Спочатку німці планували зробити ставку на українських націоналістів, цілий десант яких прибув з Галичини і зайняв ряд керівних посад. Однак незабаром між сторонніми націоналістами та місцевим населенням виник антагонізм.

Після прибуття Коха в Рейхскомісаріаті було практично скасовано освіту. Всі вузи були закриті під приводом відсутності ідеологічно правильних підручників для навчання. Роботу в окупованому Києві продовжували тільки консерваторія (готувала артистів для розважальних заходів, популярних у німців) і медінститут (через брак медперсоналу). Але і вони врешті-решт були закриті.

Рейхскомісаріат Україна проіснував 3 роки. Він був скасований у листопаді 1944 року у зв'язку зі звільненням України радянськими військами. По суті рейхскомісаріат, незважаючи на гучну назву, практично не відрізнявся від інших окупованих територій.

Відмінність полягала хіба що в тому, що там ходила в обігу особлива валюта — карбованець. В іншому порядки там були такі ж, як і на інших захоплених радянських територіях.

Покарання військовим злочинцям

17 січня 1946 року в київському Будинку офіцерів Червоної армії почалося засідання Військового Трибуналу Київського військового округу, присвяченого звірствам і злодіянням німецько-фашистських загарбників на території Української РСР. Як відомо, саме території сучасних України і Білорусії найбільше постраждали від військових злочинів гітлерівської Німеччини. Коли 6 листопада 1943 року Червона Армія звільнила Київ, то солдати і офіцери були вражені тією розрухою, тим жахам, які постали перед їхніми очима. Десятки тисяч мирних жителів Києва були вбиті, тисячі-викрадені в німецький полон.

Зараз на Україні популярні казки про те, що гітлерівська Німеччина чи не несла українському народу звільнення від «жахів більшовизму». Але тоді, в далекому 1946 році, всі діяння «визволителів» стояли перед очима у людей, які пережили жахи окупації. Про те, що чекало Україну, розповіли підсудні — 15 військових злочинців з числа офіцерів і унтер-офіцерів гітлерівської поліції і спецслужб постало перед трибуналом Київського військового округу.