315 років тому за наказом гетьмана Мазепи страчений Василь Кочубей
315 років тому, 25 липня 1708 року, за наказом гетьмана Мазепи страчений генеральний писар і генеральний суддя Війська Запорозького Василь Кочубей. Його стратили за звинуваченням у неправдивому доносі на гетьмана Мазепу в прагненні до зради.
Василь Леонтійович Кочубей володів величезними земельними наділами з кріпаками на Лівобережній Україні. При гетьмані Мазепі він займав вищі посади в гетьманському уряді: генерального писаря (1687-1699), генерального судді (1699-1708). У складі українських козацьких військ брав участь в Азовських походах (1695-1696).
Рід Кочубеїв
Рід Кочубеїв славився давньою історією. Засновником сім'ї вважався знатний кримський татарин Кучук-Бей, який на рубежі 16-17 століть оселився в Малій Русі серед козаків, був хрещений під ім'ям Андрій. Нащадки Кучук-Бея довгий час служили Російській державі і її государям вірою і правдою. Своїм чесним служінням вони прославили свій рід: спочатку їм був наданий титул графа, а при російському імператорі Миколі I Кочубеям був дарований і княжий титул. Так, Леонтій, син Андрія Кучук-Бея, був знаменитий тим, що був військовим товаришем Богдана Хмельницького. Але найбільшу популярність в російській історії отримав все ж онук Андрія - Василь Кочубей. Він народився близько 1640 р.в селищі Борщагівка (нині Погребищенський район Вінницької області).
Кочубей під впливом генерального осавула Мазепи взяв участь у доносі на гетьмана Івана Самойловича. Генеральні старшини і кілька полковників, керовані, мабуть, Мазепою, звинуватили гетьмана в хабарництві і прагненні утворити з Малої Росії незалежне володіння. Самойловича відправили на заслання. Мазепа став гетьманом. Він віддячив Кочубею, той отримав кілька земельних володінь, включаючи прославлену Миколою Гоголем Диканьку, і посаду генерального військового судді (фактично ставши главою виконавчої влади в Малоросії). Трохи пізніше Гетьман випросив для Кочубея звання стольника-за розпорядком чинів XVII ст.стольники займали п'яте місце після бояр, окольничих, думних дворян і думних дяків. Зміцніли і особисті відносини між Мазепою і Кочубеєм. Іван Мазепа став хрещеним батьком для доньки Василя Кочубея. Довіра до Кочубея була настільки великою, що Мазепа довірив йому найпотаємніші думки, повідомив про прагнення відокремитися від Росії.
Мабуть, саме дочка Кочубея-Мотрона (Мотря), стала причиною для майбутнього розриву дружніх відносин. Красива і освічена дівчина цікавила багатьох женихів. Навіть князь Олександр Меньшиков пропонував видати її заміж за кого-небудь зі своїх багатих родичів, проте ясновельможному було в цьому відмовлено. І тут трапилася несподіванка, старий гетьман Іван Мазепа заслав Сватів в будинок свого старого товариша, але і він отримав рішучу відмову з боку батьків. Шлюб між хрещеним і хрещеницею вважався неможливим.
За однією версією Мазепа спокусив дівчину. На іншу думку, 16-річна дівчина сама закохалася в багатого і знатного чоловіка. Вона перша розповіла про свої почуття, і вони вирішили з'єднати свої долі. Герман кілька разів надсилав сватів, але батьки стояли на своєму. Мотрона навіть втекла до Мазепи, проте він умовив її повернутися до батьків, пообіцявши домогтися дозволу на вінчання з нею. Він постійно надсилав їй подарунки та листи. У 1707 році Мотрона вийшла заміж за овдовілого полкового суддю Чуйкевича, якого Гетьман наблизив до себе.
Історія зради
Російський цар, нескінченно довіряючи Мазепі, визнав відомості про його зраду наклепом і видав гетьману втекли в Росію Кочубея і його однодумця полковника іскру. Їх жорстоко катували і стратили (14) 25 липня 1708 року (за іншими даними це сталося на день пізніше – (15) 26 липня) в селі Борщагівка (нині – у Вінницькій області України), де стояв табір Мазепи.
Коли ж Петро дізнався про втечу Мазепи до Карла XII, він прийшов в сказ. Після Полтавської перемоги князь Меншиков отримав найсуворіший наказ наздогнати і схопити зрадника, але виконати його не зумів – Карл XII і Мазепа вислизнули від російських загонів і втекли до Туреччини.
Бажання стратити зрадника було таке велике, що всупереч своїй звичайній скупості Петро пропонував турецькому муфтію 300 тисяч талерів, якщо той переконає султана видати втікача. Однак угода не відбулася, а Мазепа помер своєю смертю в 1709 році. Кочубей і іскра з почестями були поховані в Києво-Печерській Лаврі.