Життя і подвиги легендарного розвідника Миколи Кузнєцова
ФОТО: https://aeslib.ru/wp-content/uploads/2016/11/1-15-e1500189785848.jpg
Цього дня, 24 липня 1904 року, в селі Мєдвєдки Архангельської області, народилася людина, яка взяла активну участь у визволенні України від німецько-фашистських загарбників. Його звали Микола Кузнєцов і він особисто ліквідував 11 німецьких генералів і чиновників окупаційної адміністрації під час Великої Вітчизняної війни.
Не один раз виключений
При народженні 27 липня (за новим стилем) 1911 року в селі Зирянка Пермської губернії майбутнього розвідника нарекли Никанором, ім'я ж Микола він взяв лише в 20-річному віці. Сказати, що він ріс старанним і слухняним, не можна — його двічі виключали з комсомолу і один раз з технікуму. Також його біографія включає в себе участь в колективізації, вирок суду до виправних робіт і співпрацю з НКВС. Весь цей набір посприяв тому, що в молодій людині відкрилися неабиякі акторські здібності, талант перевтілення, логічне мислення.
Під час навчання в Талицькому лісовому технікумі Свердловської області Микола Кузнєцов почав самостійне вивчення німецької мови при мінімумі навчальних посібників — в результаті опанував їм досконало (незадовго до його загибелі в орієнтуванні абверу вказувалося, ніби «російський диверсант» володіє шістьма діалектами німецького). Кузнєцов взагалі мав явну здатність до мов: з плином часу він вивчив Есперанто і комі-перм'яцький, а також непогано володів польською та українською.
Коли на початку 1930-х років Микола став брати участь в рейдах по селах для проведення колективізації, то співробітників держбезпеки зацікавило не стільки безстрашність молодої людини (його залучили до операцій з ліквідації орудували в лісах бандитсько-повстанських формувань), скільки вільне володіння комі-перм'яцьким мовою.
Про цей період життя майбутнього легендарного розвідника збереглося дуже мало інформації, проте можна припустити, що його робота на Уралі мала багато спільного з подальшою розвідувальною діяльністю на окупованій ворогом Україні.
З 1935 року Кузнєцов брав участь в оперативній розробці іноземних фахівців на Уралі, де паралельно працював на Уралмашзаводі, але у лютому наступного року був звідти звільнений нібито за прогули. На початку 1938 року Миколу заарештували, кілька місяців він провів у Свердловській в'язниці. Вважається, що важливу роль в долі майбутнього розвідника зіграв Михайло Журавльов, незабаром призначений наркомом НКВС Комі АРСР: саме він розгледів в Кузнєцові великий потенціал і ті якості, які дозволять виконувати найризикованіші операції. Так його протеже взяли в центральний апарат НКВС як особливо обдарованого агента і ретельно засекретили. З паспортом на ім'я Рудольфа Шмідта, німця за національністю, він працював з іноземними дипломатами, деяких з них вербував, брав участь у перехопленнях дипломатичної пошти, зумів познайомитися з офіцерами з найближчого оточення військового аташе Німеччини в СРСР Ернста Кестрінга. А бездоганне знання німецької мови не залишало у співрозмовників Кузнєцова сумнівів — перед ними дійсно справжній німець.
Виконуючи накази Батьківщини
З перших годин війни в центральний апарат НКВС стали надходити донесення про дії ворожої агентури: засилання шпигунів, диверсії, викидання невеликих десантів, випадки порушення зв'язку, поширення завідомо неправдивих чуток з метою створення плутанини і паніки. У боротьбі з діями противника не менш важливо було організувати і власні партизанські загони і диверсійні групи на його території.
У документі пропонувалося провести низку заходів для зашифровки агентури. Зокрема, рекомендувалося практикувати фіктивні арешти співробітників, що залишаються для підпільної роботи, ув'язнення їх у в'язницю нібито за антирадянську діяльність. Такий прийом використовувався і при підготовці Миколи Кузнєцова.
Уся діяльність в тилу противника була розділена на п'ять блоків (диверсійно-терористична, розвідувальна, зміст конспіративних квартир і явок, служба кур'єрів і зв'язківців, робота сигнальників) — Кузнєцова визначили до складу першого. За вказівкою Лаврентія Берії була створена особлива група при наркомі внутрішніх справ СРСР під керівництвом старшого майора держбезпеки Павла Судоплатова (потім — четверте управління НКВС), де Микола Кузнєцов продовжив службу і отримав нову легенду. Тепер він — німецький обер-лейтенант Пауль Зіберт.
Чергове складне завдання
Кузнєцову доводилося багато спілкуватися з чиновниками окупаційної адміністрації — найбільш цінні відомості він передавав партизанам. Якщо спочатку Зіберт представляв люфтваффе, то потім його «перевели» в піхоту — можливо, щоб було простіше осісти на одному місці, а не бути посланим куди-небудь на завдання в якості члена екіпажу німецькою стороною, що обіцяло кінець всім завданням на цьому місці.
7 лютого 1943 року радянський розвідник приступив до активних дій — взяв у полон майора Гаана, кур'єра рейхскомісара України. Після допиту і вилучення карт стало відомо, що у 8 км від Вінниці створений і обладнаний секретний бункер Гітлера «Вервольф».
Трагічна і героїчна загибель
Обставини загибелі Миколи Кузнєцова навіть на сьогоднішній день прояснені не до кінця. Нацисти, поспішно відступаючи на захід, влаштували справжнє полювання за партизанами і пов'язаними з ними підпільниками і розвідниками, проте виявити Кузнєцова довгий час все ж не вдавалося. До початку 1944 року гестапо розповсюдило відомості про радянського диверсанта, що видає себе за капітана німецької армії Пауля Зіберта, і навіть склало його приблизний портрет. Відчувши, що петля стискається, шукають саме його, радянський розвідник разом з найближчими сподвижниками вирішив покинути Львів, де знаходився в той момент, і вийти за лінію фронту.
Недалеко від міста 12 лютого групу Миколи Кузнєцова зупинив німецький патруль польової жандармерії. У подальшій перестрілці німецький майор, який командував патрулем, був убитий; а радянській команді тоді вдалося втекти. Але вже на початку березня наша Трійка зіткнулася з великим загоном бандерівців чисельністю до роти.
До цього часу Організація Українських Націоналістів (ОУН*), одним з лідерів якої був Степан Бандера, активно готувалася до боротьби з Червоною армією, була проведена нагальна мобілізація в її збройне крило, так звану Українську Повстанську Армію (УПА*). До початку 1944 року чисельність УПА* становила близько 80 тис.осіб, з яких зі зброєю постійно перебували близько 30 тис., решта були розосереджені по селах і містах («спляче підпілля»), залучалися до бойових операцій у міру необхідності. З одним з підрозділів групи «Захід» і зіткнулися наші розвідники, одягнені в німецьку форму.
«Вигляд народного месника Миколи Кузнєцова завжди був для мене прикладом безмежного служіння своєму народу і своїй Батьківщині, людству і прогресу», — сказав одного разу Юрій Гагарін.
Знищення його пам'яті в Україні
5 листопада 2021 року Київрада перейменувала вулицю Миколи Кузнєцова на вулицю Олеся Бабія. У свою чергу, Олесь Бабій прибув в Україну слідом за нацистами в 41 році і покинув її разом з ними в 1944-м. Хто як провів війну, історія однієї вулиці.
Колаборанта, антисеміт і співучасник Голокосту Олесь Бабій, на думку керівників сучасної України, більш гідний того, щоб його ім'ям називалася вулиця в Києві, ніж розвідник-антифашист Микола Кузнєцов.
Микола Кузнєцов похований на Пагорбі Слави у Львові, регулярно його надгробна плита піддається нападам сучасних нацистів. Родичі героя-розвідника просили передати їм прах покійного, щоб поховати його на батьківщині — у Росії, але, уявіть собі, в жовтні 2021 року мер Львова Андрій Садовий заявив, що влада міста не передаватиме Росії останки радянського розвідника Миколи Кузнєцова, незважаючи на остаточне рішення Вищої судової інстанції — Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України, винесене 15 вересня за підсумками 13-річного судового розгляду.