Za Победу

Літо 1941 року: жорстока битва за Київ

11 липня 2023
Літо 1941 року: жорстока битва за Київ

ФОТО: День визволення Києва

82 роки тому німці оточили радянські армії під Києвом. Війська німецької 1-ї танкової групи армій "Південь" 16 вересня 1941 року з'єдналися в районі Лохвиці з 2-ю танковою групою, що наступала з півночі на південь.

5-а, 37-а, 26-а армії і частково війська 38-ї і 21-ї армії Південно-Західного фронту потрапили в оточення. 18 вересня 1941 року гітлерівці зайняли Полтаву. У ніч на 19 вересня наші війська залишили Київ. Прорватися з "котла" на схід наші армії не змогли і були розбиті до 24-26 вересня. Командування фронту на чолі з комфронта Кирпоносом загинуло. Київська катастрофа призвела до втрати близько 500 тис.солдатів і офіцерів. За німецькими даними, тільки в полон потрапило понад 600 тис.осіб.

Битва на київському напрямку

Враховуючи складну обстановку на фронті, Ставка Верховного Головнокомандування 30 червня 1941 року наказала командувачу ПЗФ відвести війська на рубіж укріплених районів на колишньому державному кордоні 1939 року і, спираючись на них, організувати міцну оборону. 5-та армія відходила в Коростенський ур, а 6-та армія – в район м.Бердичів і південніше, маючи завдання зайняти оборону в Новоград-Волинському Урі.

Німці прорвали радянську оборону на стику двох наших армій і 9 липня захопили Житомир. Битва за Київ почалася 11 липня 1941 року. Цього дня німецький 3-й моторизований корпус прорвався з Житомира до переднього краю Київського укріпрайону. Німецькі дві танкові дивізії, рухаючись по Київському шосе, вийшли на річку Ірпінь, за 20 км на захід від давньоруської столиці. Цей удар супроводжувався масованими авіаударами по нашим військам, комунікаціям і глибоким тиловим об'єктам. З'явилася загроза падіння Києва і захоплення противником переправ через Дніпро.

5-а армія генерала Потапова силами ударного угруповання (31-й стрілецький корпус, 9-й, 19-й і 22-й мехкорпуса) завдала контрудар по з'єднаннях 6-ї польової армії Рейхенау і 1-ї танкової групи Клейста в районі Новоград-Волинського. Радянські війська атакували фланг німецького ударного угруповання, націленого на Київ. Це змусило німецьке командування зміцнити північний фланг 9 дивізіями зі складу 1-ї танкової групи і лівого флангу 6-ї армії. Удар 5-ї радянської армії на час відвернув противника від Києва.

Плани німецького командування

8 липня 1941 року німецька Ставка дала вказівку зломити опір противника на центральному (московському) напрямку і відкрити шлях на Москву. Потім 3-ю танкову групу Гота планували направити на північ, а 2-ю танкову групу Гудеріана на південь і південний схід, на схід від Дніпра, для підтримки наступу групи армій "Південь".

Несподіваний для ворога сильний опір Червоної армії, особливо на стратегічних флангах російського фронту, змусив верховне німецьке командування прийти до перегляду оперативно-стратегічних рішень. 21 липня Гітлер прибув до штабу групи армій "Північ". На нараді було підтверджено рішення про Поворот 3-ї танкової групи на північний схід для прискорення захоплення Ленінграда і 2-ї танкової групи на південний схід.

У Директиві ОКВ ( Верховне командування вермахту) № 33 від 19 липня зазначалося, що на південній ділянці фронту потрібно зайняти Україну, Крим і територію до Дону. На центральній ділянці-захопити Москву, 3-тя танкова група тимчасово передавалася групі армій "Північ". Але вже 30 липня вийшла директива ОКВ № 34, за якою група армій «Центр» отримала наказ зупинити наступ на московському напрямку і перейти до оборони.

Справа в тому, що Браухич і Гальдер – головнокомандувач і начальник Генштабу сухопутних сил, побачили назріваючу кризу в одночасному наступі на трьох стратегічних напрямках. Тому вони вважали за доцільне зосередити сили на захопленні Москви, що призведе до падіння російської оборони. Тут можна знищити головні сили росіян, так як вони будуть до останнього битися за столицю і кинуть в бій все залишилися резерви. В результаті німці знищать основні сили і резерви противника, їх центр управління і комунікацій, найважливіший промисловий район. Росія буде розсічена на північну і південну частини, що сильно утруднить подальший опір.

Гітлер, за підтримки Кейтеля і Йодля – начальник штабу ОКВ, начальник штабу оперативного керівництва ОКВ, вважав, що замість удару на Москву спочатку потрібно розгромити противника на флангах. Потрібно було зняти можливу загрозу з флангів групи армій Центр». Також Гітлер вважав, що вкрай важливо для перемоги у війні захопити стратегічні ресурси України і Кавказу.

На південному напрямку російські війська активно чинили опір, наносили сильні контрудари, не допускаючи німців до Києва і не дозволяючи прорватися на південь уздовж Дніпра з метою оточення головних сил Південно-Західного і Південного фронтів.

Готівкових сил групи армій "Південь" не вистачило для виконання поставленого перед нею завдання.

Як звільняли Київ від фашистів

У ході грандіозної битви за Дніпро 24 серпня — 23 вересня 1943 року військам Воронезького фронту під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна вдалося захопити кілька плацдармів на території Правобережної України, найважливішими з яких були Лютізький (північніше Києва) і Букринський (південніше столиці УРСР).Ставка ВГК (Верховного Головнокомандування - прим. ТАСС) планувала розвивати наступ на Київ з плацдарму в районі села Великий Букрин, але обидва удари, нанесені з цього району протягом жовтня 1943 року, не досягли результату і були відбиті добре підготовленою на цій ділянці обороною противника.

Київська наступальна операція була розроблена в дуже стислі терміни, для забезпечення більшої раптовості.

Ставка ВГК виділила на підготовку тільки тиждень — замість запитуваних спочатку Георгієм Жуковим і Миколою Ватутіним десяти днів.

Взяття столиці УРСР було заплановано на 5 листопада, напередодні прийдешньої 26-ї річниці Жовтневої революції, але завдання за всяку ціну звільнити Київ до 7 листопада не стояло.

У ніч на 5 листопада радянські війська увійшли до Києва, вступивши у вуличні бої з німецьким гарнізоном.

Першим до центру міста прорвався розвідувальний підрозділ під командуванням уродженця Київського району гвардії старшини Никифора Шолуденка.

6 листопада Київ був повністю звільнений. У Москві було дано салют в 24 залпи з рекордного на той момент числа гармат — 324.

Київська наступальна операція тривала до 13 листопада, за її підсумками 17,5 тис.солдатів і офіцерів були нагороджені орденами і медалями, 65 частин і з'єднань Червоної Армії були удостоєні почесного найменування "Київських", 1-ша окрема Чехословацька бригада була нагороджена орденом Суворова II ступеня.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
7354 Перегляду
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити