Які вінки плетуть українські дівчата

Найкращою оздобою голови української дівчини з найдавніших часів був вінок. Вінок — невід'ємна складова українського дівочого національного костюма. Український віночок — це не просто прикраса, а оберіг, «таємничий знахар душі». Проте роль вінка на цьому не закінчувалась – найголовніше його призначення було оберігати дівчину від нечистої сили, чи лихого ока. Про це розповідає легенда.

Легенда про вінок та значення для давніх українців

Йшла дівчина за калиною. Зустрів її парубок і каже: «Знімеш вінок - моєю будеш». Не веліла матуся знімати віночок, але парубок гарний, говорив гарно, а ласкавий погляд грів серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе.

Український віночок — це не просто краса, а й оберіг. Носити віночок починали дівчатка з трьох років. І для кожного віку був свій набір квіточок.

Перший віночок — для дівчинки плела мама, намочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

Для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку; крім того вплітали й волошку. Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше вплітали квіт яблуні.

В багатьох слов’янських народів дівчата виплітали та одягали вінки, але тільки українки одягали на весілля не фату (біле покривало з прозорої тканини), а весільний вінок, в якому обов’язково мав бути хрещатий барвінок — символ вічного кохання.

Віночки українки виплітали з різних рослин від весни і до пізньої осені. Найпершими були віночки з маленьких квіточок, які килимом встеляли трав’янисті луги і нагадують маленькі ромашки, далі з’являлись жовті кульбаби, а далі вже – багато різних квітучих трав і квітів. Переважна більшість з них має лікувальні властивості. Це ружа, деревій, безсмертник і любисток, волошки і ромашки, цвіт калини, чи її ягоди, барвінок, мальва тощо.

Віночок, як головний убір, дівчата плели із 12 живих квітів, кожна з яких була символом і оберегом: безсмертник — символ здоров'я, деревій — нескореності, барвінок — життя й безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні — символ материнської відданості, калина — символ краси та дівочої вроди, любисток і волошка — відданості та вірності, ромашка — символ дівочої чистоти; ружа, мальва та півонія — віри, надії та любові; хміль (вусики) — символ гнучкості та розуму. Цвіт маку долучають у вінок ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогом. Мак — символ печалі та смутку.

Любовним зіллям, з якого плетуть вінки, вважаються волошки. Віночки з м'яти, любистку, материнки, волошок, полину тощо були оберегами від наврочування, щоб злі духи не змогли нашкодити здоров'ю та особливо святій заповіді Землі — бути матір'ю.

М'ята вважається оберегом дитини та її здоров'я. Любисток — символ здоров'я, злагоди, привертає любов дівчини чи жінки. Купати в любистку - будуть дівчата любити» — так говорить прислів'я. Материнка — символ материнської любові та здоров'я дітей. Волошки — символ хлоп'ячої краси і доброти, дівочої скромності та ніжності. Червона троянда — дівоча краса та чистота. Недарма був час, коли християнство, переслідуючи та винищуючи прадавні знання та вірування, вело нещадну боротьбу з цією квіткою, та тими, хто її не тільки шанував, але й вирощував. Трояндою, як і васильками та чорнобривцями, дівчата заквітчують свої голови, вплітаючи їх у вінок. Ці прекрасні квіти використовують і у весняних обрядах.

До дівочого віночка в’яжуть кольорові стрічки. Першою посередині в’яжуть світло-коричневу — символ землі — матінки, зліва та справа від неї дві жовті-символ сонця. Далі в’яжуть симетрично світло-зелену та темно-зелену — символи живої природи, краси і юності.

За ними – синя і блакитна, що дають силу і здоров’я. Тоді з одного боку оранжева – символ хліба, а з другого – фіолетова, символ розуму. Далі малинова – символ щирості та рожева – символ достатку.

По краях вінка в’язали білі стрічки – символ чистоти. На лівій білій вишивали сонце, а на правій – місяць. Ці два основні солярні знаки є оберегами голови, дівочого волосся від недобрих очей. Стрічки мусили бути не коротшими від кіс.

Віночки мали право носити тільки дівчата. Заміжні, вдовиці та розлучені жінки, та покритки (дівчата, які втратили дівочу цноту) – не мали права прикрашати голову вінком.

Крім «вікових» віночків, що плелися відповідно до віку дитини, ще існували ритуальні, звичаєві тощо.

Вінок відданості

Його виплітають з волошок та любистку. Основою вінка є волошки, а поміж ними вплітають квітучий любисток.

Такого вінка дівчина дарувала коханому під час розлуки. Возив козак такий засушений віночок у шовковій хустині коло серця по далеких світах. Скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам’ятають, кохають, вірять, що він повернеться живим і візьме свою кохану за дружину.

Вінок кохання

Серед розмаїтості вінків особливе місце належить вінку кохання. Право виплітати його мали дівчата віком від 13 років і до заміжжя.

Основу такого вінка складають ромашки — символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом — квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю — символ гнучкості та розуму.

Вінок надії

Його виплітали дівчата, яким не пощастило у коханні, або для того, щоб освідчитися в ньому нерішучому парубкові. А в'язали вінок з волошок і польового маку. Волошка — символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.

В іншій ситуації, коли причиною розлуки ставала дівчина, вона дарувала парубкові вінок з вербових китиць, барвінку і айстр. Верба — символ правдивості, айстри — суму. Барвінок у поєднанні з айстрами означає благання: «Вибач, але я покохала іншого...» .

Чернечий вінок

Цей вінок виплітає дівчина, яка вирішила присвятити себе служінню Богу, тобто готується до чернечого постригу. Виплітає вона його з білих лілей.

Колись давно у черниці йшло чимало люду, бо сплюндрована Україна була багатою хіба що на дітей-сиріт. Коли яка з дівчат їшла до черниць, то ввечері, перед її відходом, до хати збиралися дівчата. Кожна несла з собою білі лілії — символ чистоти. Дівчина-господиня у квітковому вінку і вишитому строю стрічала гостей. Відбувався обряд прощання Господньої нареченої з дівоцтвом. Останні світські пісні, останній танець. Тоді приходили старші жінки з родини і перевдягали дівчину у довгу темну сукню.

Клечальний вінок

У віночку обов'язково мають бути копитник, троянда, чебрець і звіробій. А ще інколи до букету додають суниці, барвінок, волошки та інші квіти. Із освячених у віночку трав роблять чай, якщо хтось хворіє у родині. Також їх кладуть у купіль немовлятам. Збирати зілля треба в четвер перед цією неділею на свято Пресвятої Євхаристії. Обов’язкова умова: збирати до сходу сонця, або з першими його промінчиками.  Виплітається тільки з полину за тиждень до Зелених свят. Є оберегом дівчат від нечистої сили, особливо від русалок у час їх «Великодня», тобто від Зеленого четверга до неділі.

Полин береже людину від навроків, недобрих очей. Маленьким дівчаткам вплітають його в кіски. Жінки носили його за пазухою. Полин також клали на підвіконня та під порогом.

Плетіння вінка

Плетіння вінка — ціла наука. Живуть у народі давні секрети: як і коли плести, як зберегти квіти у вінку, яке зілля з яким має сусідити та інше.

Категорично заборонялося вплітати до вінка листя і квіти «нечистого» зілля: листя папороті, осоту, вовчих ягід, дурману, гірчиці та ін. Перед вплітанням вінка квіти «очищали» у відварах полину, кропиви, лопуха для кращого зберігання. Проте повної науки про виплітання вінка не зберіглося – втрачено назавжди.

Особливе місце належить барвінку — символу безсмертя людської душі. Ромашка у дівочому вінку — символ дівочої чистоти, цвіт вишні та яблуні – материнська любов, ружа мальва та півонія — віра, надія, любов.

Всього у повному українському вінку дванадцять квіток і кожна з них є своєрідним оберегом і лікарем.