Костянтин Треньов: «Зображую лише те, що добре...»

Фото: https://filolen.ru/wp-content/uploads/2019/03/414d7fe1e6fd820f9dd8d5dd47058fad.jpg

Цього дня, у 1876 році, на хуторі Романові Білоколодезянської волості Вовчанського повіту Харківської губернії народився Костянтин Андрійович Треньов. Зараз про нього нагадують музей в Ялті і пам'ятник в Сімферополі, а колись його п'єсу «Любов Ярова» ставили майже в кожному театрі СРСР.

Початок творчого шляху драматурга

Костянтин Треньов походить з сім'ї не простого селянина, а, по суті, дрібного підприємця, який переживав і злети, і падіння.

Юнацькі роки письменник провів у Станиці Каменській (нині — місто Каменськ-Шахтинський Ростовської області). З 1890 по 1893 рік він там навчався в Донецькому окружному училищі, де і почалося його знайомство з театром. Тоді в Станиці діяли літній театр в Міському саду і зимовий клуб.

Пізніше письменник згадував: «Повільно, випадково долучався я до культури. Випадково на 16-му році я прочитав «Ревізора», «Горе від розуму». Це було велике, несподіване щастя. Тоді ж я вперше потрапив на театральну виставу в клубі Кам'янської Станиці».

Після закінчення училища він відправився на батьківщину батька — в Харківську губернію вчитися в сільськогосподарську школу. Там на станції Лозовенька (нині — Дергачівський район, ближнє передмістя Харкова) знаходилося з 1851 року Найкраще в Росії землеробське училище, яким керував Олександр Колесов. Пізніше Треньов відзначиться і в рідному Вовчанському повіті, але до цього він закінчив Донську духовну семінарію в Новочеркаську (1896-1899), а потім — духовну академію в Петербурзі. У 1901-1903 роках він навчався в Петербурзькому археологічному інституті. Нарешті, вже будучи відомим письменником, в 1921 році, Треньов прослухав курс на агрономічному факультеті в Таврійському університеті в Сімферополі.

Таким чином, знання його були різноманітними, що дуже корисно для людини пише.

Будучи семінаристом, Треньов в 1898 році опублікував своє перше оповідання в новочеркаській газеті «Донська мова». Будуть і інші публікації.

«З опису ось цих самих місць, з опису Тихого Дону і його людей я почав свій літературний шлях. Я глибоко і на все життя люблю свою батьківщину — Дон, де провів дитинство, і юність, і зрілі роки. На землі немає для мене більш дорогого, близького і улюбленого місця, ніж Тихий Дон і його широкі блискучі поля», — зізнавався Треньов.

Крим і Костянтин Треньов

З шістдесяти восьми років, прожитих Костянтином Андрійовичем Тренєвим, двадцять два роки він прожив у Сімферополі. Сюди за різними адресами (то на вулицю Гоголя, 3, то на Казанську, 22) приходили листи з Італії від Максима Горького.

Тут він писав «Любов Ярову» і ранню повість «Владика» (прототипом головного героя архієрея Інокентія став архієрей Таврійської єпархії єпископ Феофан Бистров), що викликала широкий суспільний резонанс і обурення в церковних структурах, вчителював у приватній гімназії, викладав на робітфаку, працював у Кримському відділі народної освіти і керував редакційно-видавничою частиною Кримвидаву.

Письменник, який заявив про себе ще до Великого Жовтня, спостерігав на кримській землі і за німецькою окупацією півострова, і за білим терором денікінців, за відчайдушним опором червоних, за розгромом Врангеля, за героїчним штурмом Перекопу і за остаточним встановленням Радянської влади в Криму. Що й казати, час то було доленосним, багатим на події суперечливі і стрімко змінювалися.

«Любов Ярова» та її головний глядач

У 1926 році була завершена героїчна драма Треньова «Любов Ярова», удостоєна в 1941 році Сталінської премії. Дія відбувалася в невідомому провінційному місті, де протягом одного-двох днів владу завойовували то червоні, то білі.

Знаменита репліка звідти: «Пустіть, пустіть Дуньку в Європу!» — надовго стала крилатою фразою.

«...задумана і написана в Криму, під Сімферополем... тиша, Кримська степ, грядами йде до Чатирдагу, тут тільки недавно стихла Громадянська війна, і сліди її були ще свіжі... персонажі... взяті, звичайно, з життя, але вони не портретні. Тільки для деяких з них прототипом служили живі люди. Такі Дунька, Єлисатов і в дуже маленькій мірі Чир, Горностаєви, Швандя і Любов Ярова...», — розповідав про неї сам автор.

Саме ця драма і врятувала Малий театр від розгрому. Головні ролі в ній виконували такі великі артисти, як Віра Пашенна, Пров Садовський і перша красуня тодішньої Москви Олена Гоголєва.