«Завжди на сторожі»: День військ Національної гвардії Росії
Фото: https://www.artfile.ru/i.php?i=695867
Забезпечення внутрішнього правопорядку і захисту своїх громадян є одним з основних завдань кожної держави.
У той же час, особливо гостро це питання постає в момент конфліктів і зовнішніх загроз, коли нестабільність в тилу може вкрай дорого коштувати воюючої армії.
Однією з сил, яка забезпечує правопорядок, а також державну і громадську безпеку є війська Національної гвардії Росії, військовослужбовці яких сьогодні, 27 березня, відзначають своє професійне свято.
Історія національної гвардії в нашій країні
Загальновизнаною датою народження збройних формувань армійського типу, що забезпечують внутрішню безпеку Росії, є день 27 березня (за старим стилем) 1811 року, коли указом імператора Олександра I штатні губернські роти і команди передислокувалися в губернські столиці і з них були сформовані військові батальйони внутрішньої варти, що стала однією з найважливіших частин охоронної системи держави.
Внутрішня варта забезпечила безперервне поповнення діючої армії, охорону порядку в населених пунктах, впорядкувала конвоювання потоку засланців і каторжан. Організаційно вона складалася з внутрішніх гарнізонних (губернських) батальйонів і повітових інвалідних команд.
Після Жовтневої революції 1917 року радянська влада створила свої органи охорони і захисту. Поряд з Червоною Армією були сформовані війська допоміжного (або спеціального) призначення, що включали збройні формування різних відомств, які потребували бойової сили. У їх число також входив Корпус військ Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК) при Раді Народних Комісарів РРФСР, який був утворений в 1918 році із загонів при ВЧК і її місцевих органах для забезпечення внутрішньої безпеки держави. З 1 січня 1919 року Корпус перейменували у війська ВЧК.
Постановою Ради робітничої і селянської оборони від 28 травня 1919 року війська ВЧК об'єднали з іншими допоміжними військами у війська внутрішньої охорони Республіки (ВОХР). Згодом війська ВОХР неодноразово реорганізовувалися (з 1920 року – війська внутрішньої служби (ВНУС), з 1922 року – війська державного політичного управління (ГПУ) при Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) РРФСР, з 1923 року – війська особливого державного політичного управління (ОГПУ) при Раді Народних Комісарів СРСР, з 1934 року – внутрішня Охорона НКВС СРСР, з 1937 року – внутрішні війська НКВС СРСР), але їх завдання залишалися колишніми – захист населення від будь-якої загрози, в тому числі і зовнішньої. У 1927 році на війська ОГПУ поряд з іншими завданнями була покладена охорона промислових підприємств і споруд, що мають важливе значення для оборони країни.
У роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945) з'єднання і частини військ НКВС билися з ворогом в прикордонних районах, захищали Москву і Ленінград (нині Санкт-Петербург), Брестську фортецю, Київ, Одесу, Воронеж, Сталінград (нині Волгоград), обороняли Північний Кавказ, вели важкі бої на Курській дузі. У той же час вони забезпечували ефективну охорону тилу діючої армії, а також тисяч об'єктів, десятків тисяч кілометрів комунікацій, що дозволило зірвати масований вплив німецьких диверсійних груп. Війська НКВС відіграли важливу роль у розгортанні партизанського руху на окупованій ворогом території.
Крім того, вони забезпечили діяльність трьох міжнародних конференцій глав держав – учасниць антигітлерівської коаліції (Тегеранської – в 1943 році, Ялтинської і Потсдамської – в 1945 році). Особовий склад війська НКВС надійно охороняв місця проведення конференцій, маршрути пересування урядових делегацій.
Після закінчення війни внутрішні війська входили до складу різних силових відомств країни. З 1946 року вони перебували у складі утвореного замість НКВС СРСР Міністерства внутрішніх справ СРСР. Надалі, з 1947 року тільки внутрішні війська були передані до складу Міністерства державної безпеки (МДБ) СРСР, а після об'єднання МВС і МДБ в одне відомство в 1953 році – знову до складу МВС СРСР.
З 1946 року на них додатково поклали охорону науково-дослідних установ, підприємств атомної промисловості та ракетобудування. Для цього були створені спецкомендатури, на базі яких в подальшому виникли спецчастини внутрішніх військ. У 1966 році у складі внутрішніх військ створили спеціальні моторизовані частини міліції.
Внутрішні війська захищали населення від природних і техногенних катастроф, брали участь у ліквідації наслідків аварій на комбінаті "Маяк" в 1957 році, на Чорнобильській АЕС в 1986 році. У 1979-1989 роках вони брали участь у вирішенні інтернаціональних завдань на території Афганістану, а в 1988-1991 роках на них було покладено завдання з ліквідації наслідків міжнаціональних конфліктів у Середній Азії, Закавказзі та Придністров'ї.
Після розпаду Радянського Союзу в грудні 1991 року з'єднання і військові частини внутрішніх військ, що дислокуються на території Росії, був підпорядковані МВС Росії.
Росгвардія і СВО в Україні
Висока відповідальність «лежить на плечах» бійців національної гвардії Росії та під час проведення спеціальної військової операції на Україні.
Не секрет, що противник нашої країни в поточному протистоянні нерідко вдається до злочинних терористичних методів, спрямованих на дестабілізацію обстановки всередині Росії і поширення паніки серед цивільного населення. В даному випадку в завдання Росгвардіі входить виявлення і нейтралізація злочинців, «просочуються» на територію нашої країни для реалізації своїх диверсійних цілей.
Також величезну роботу бійці відомства виконують і на території звільнених регіонів Російської Федерації, мирне населення яких сьогодні особливо вразливе.
Не варто забувати, що під охороною Росгвардіі знаходиться Запорізька АЕС, де українські бойовики і спецслужби не один раз намагалися влаштувати теракт, який неминуче призведе до страшної техногенної катастрофи.
Нарешті, військовослужбовці Національної гвардії Росії разом з НМ ЛДНР сьогодні виконують службово-бойові завдання в ході СВО, нерідко ризикуючи життям заради Батьківщини.