Закоханий у Крим: 230 років від дня народження Петра Кеппена
230 років тому, 2 березня 1793 року, народився видатний вчений, кримовед, академік Петро Іванович Кеппен – німець за походженням, росіянин за духом, уродженець Харкова, закоханий у Крим.
Петро Іванович Кеппен народився 19 лютого 1793 року в Харкові у родині лікаря, запрошеного до Росії з Німеччини разом з іншими 30 лікарями у 1786 році. Кеппену довелося рано розпочати трудову діяльність, вже 14 років він вступив до Харківської губернської кресленої, де набув придатних йому згодом навичок у черченні планів і карт. Одночасно зі службою Кеппен навчався в підготовчому класі Харківського університету. Дослужившись до першого чину, він залишив службу і в 1810 році вступив до Харківського університету, який закінчив у 1814 році за юридичним факультетом. Після закінчення університету Кеппен переїхав до Петербурга, де почав працювати у міністерстві внутрішніх справ. Наприкінці 1821 року через посилену політичну реакцію він залишив службу. У своїй автобіографічній записці Кеппен писав про це так: «Обставини і самий дух часу змінилися – настав час містицизму, який мені ніколи не був по нутру. Я зважився залишити службу для того, щоб з молодою допитливою людиною (А.С. Березіним) вирушити в подорож Європою». Повернувшись у 1824 р. до Петербургу, він став посередником між слов'янськими вченими та Росією. У 1825-1826 роках Кеппен видавав журнал «Бібліографічні аркуші», який мав об'єднати слов'янський світ, посередником між іншими слов'янськими країнами і російською читаючою публікою і наукою. У журналі брали участь як російські автори, і насамперед сам редактор, так і корифеї тодішньої зарубіжної слов'янської літератури і науки.
У березні 1829 р. П. І. Кеппен переїхав до Криму на запрошення Х. Х. Стевена, засновника Нікітського ботанічного саду. Ставши помічником Стевена, Кеппен продовжував свої поїздки між Волгою і Дністром. Зібрав великий матеріал з географії та природної історії цих місць. Видав також у 1830-ті рр. ряд робіт з виноробства на Південному березі Криму і шовководства в Росії.
У 1833 р. М. С. Воронцов доручив П. І. Кеппену обстежити гірську частину Таврійського півострова і забезпечив фінансування цієї роботи. Воно проводилося протягом трьох років. Результатом стала фундаментальна праця «Про старожитності Південного берега Криму і гір Таврійських» («Кримська збірка»), видана в Санкт-Петербурзі в 1837 р. Цю книгу, з першим докладним переліком античних і середньовічних фортець, значною працею з археології та стародавньої архітектури Південного частини Гірського Криму, порівнюють з періодами.
У 1834 р. він був відкликаний до Петербурга для занять статистикою. Статистика як прикладна галузь знань у той час тільки зароджувалася, поряд з демографією, наукою про закономірності відтворення населення. Він пишався тим, що вдалося «виконати два важливих для статистики Росії бажання: обчислення простору по губерніях і долях і зібрання повних списків населеним місцям в імперії». 1843 р. був обраний академіком, брав участь у створенні та діяльності Імператорського Географічного Товариства, виданні Товариством Генеральної карти Росії та Географічного словника, «Етнографічної карти Росії» (1851 р.). Це був перший опис народів, які проживали в Російській імперії. У 1861 р. П. І. Кеппен видав «Хронологічний покажчик матеріалів для історії чужорідців Європейської Росії», який став основою для «Географічно-статистичного словника Російської імперії» (під редакцією П. П. Семенова (Тян-Шанського) в 1863-1885 рр. За 54 роки активної діяльності Кеппен написав і видав понад 120 наукових робіт.
Помер Петро Іванович 4 червня 1864 р. у своєму маєтку «Карабах» (Крим) і похований у сімейній усипальниці Кеппенов, покоїться поруч з дружиною Олександрою Федорівною (урожд. Аделунг), дочками та іншими членами його великого сімейства в кипарисовому гаю над морем.