104 роки тому Червона Армія здобула перемогу в боротьбі з Директорією УНР*

Сто чотири роки тому, 16 січня 1919 р. Директорія Української Народної Республіки оголосила війну РРФСР. Зробив це голова Директорії та головний отаман військ УНР* Симон Петлюра від імені «всього українського народу». На той час червоні вже влаштувалися в Харкові і Чернігові і готувалися взяти Полтаву і Київ. Чим же закінчилися амбіції націоналістів?

Ніким не визнані

Перший Голова Директорії УНР Винниченко так оцінював ситуацію: «Жодної радянської влади в Україні не було... владу всю захопила... купка людей». Для більшовицького керівництва, яке тільки декларувало право націй на самовизначення, було краще, продовжував в.Винниченко, «щоб в Україні вся влада була в руках своїх людей, позбавлених всякого українського патріотизму, не пов'язаних з українським народом ніякими традиціями та емоціями». Таким чином, Винниченко намагався описати локальний епізод Громадянської війни на всій території недавньої Російської імперії як особливу війну між двома народами. Тільки ось сама ця директорія була незаконна і ніким не визнана.

Це підтверджує і позиція країн Антанти. Її зафіксував в Одесі 15 січня командувач французької окупаційної армії генерал Д'ансельм, який підписав угоду з представниками української Директорії та денікінцями.

Уряди країн-переможниць у Першій світовій війні намагалися організувати конференцію з врегулювання в Росії на Принцевих островах (передмістя Стамбула), і ніяких представників українських урядів запрошувати туди не збиралися. Більш того, в мемуарах «Правда про мирні договори», залишених тодішнім британським прем'єр-міністром Д. Ллойд Джорджем, ніякої Петлюра не згадується взагалі.

Потім була війна

У той день, коли Петлюра оголосив війну більшовикам, в Києві відбулася Державна «нарада», на якій петлюрівська Директорія разом з представниками української громадськості намагалася розібратися, який же лад їм встановлювати в Україні. Вибирали між військовою диктатурою і... диктатурою пролетаріату.

У зв'язку з початком війни Директорія передала Петлюрі одноосібне управління всіма військовими справами, в які більше не мали права втручатися інші члени цього колективного органу і міністри.

Того ж дня «доблесне українське військо» провело військову операцію: загін під командуванням отамана влаштував великий єврейський погром в Овручі на Волині, убивши до 80 осіб і розграбувавши понад 1000 будинків. Очевидці згадували: «Петлюрівці полювали за людьми, як за звірами. Всіх спійманих відводили на вокзал і там їх розстрілювали».

Швидка перемога

Вже 5 лютого 1919 року Червоні взяли Київ, а в березні 1919 року з великих міст під контролем петлюрівців перебували тільки Житомир і Вінниця, з якої їм незабаром теж довелося тікати.

Залишки петлюрівських військ були притиснуті до прикордонної річки Збруч. Пізніше Петлюра знову оголосить війну Росії, але цього разу вже Добровольчої армії Денікіна. З тим же результатом. Військо Директорії було переможним тільки в єврейських погромах. Все більше людей переходили на бік більшовиків.

* - заборонена у РФ організація