Za Победу

«Як зустрінеш, так і проживеш»:  чому українці чотири рази дату Нового року змінювали?

13 січня 2023
«Як зустрінеш, так і проживеш»:  чому українці чотири рази дату Нового року змінювали?

Українська святочність своїми кульмінаційними моментами має зимову тріаду – Святвечір і Різдво Христове, Маланки та Святого Василія, і Водохреща. Про це щороку неодноразово нагадують слова колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю». Пригадуєте: «А той другий праздник – Святого Василя…»? А Маланка – то переддень, так би мовити, Старого Нового року. Отже,  ми сьогодні пригадаємо, що ж це за свято таке Старий Новий рік? Скільки разів змінювалися традиції його святкування та які рекорди з цього приводу поставили українці?

Чотири дати – одне свято

Так вже склалось, що упродовж історії час святкування Нового року українцями змінювався аж чотири рази! У наших пращурів він збігався із початком землеробських робіт, тобто був навесні, 22 березня, – у день весняного рівнодення. Ви ніколи не замислювались, чому найважливішою традицією Старого Нового року є саме засівання домівок? Або чому найвідоміша у світі щедрівка починається словами «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати»? Так, то весінні відгомони старих традицій.

Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, а проте офіційно на Русі визначили початок Нового року як 1 вересня лише наприкінці XV століття. 1699 р. за указом Петра I Новий рік перенесли на 1 січня. Після того, як у 1919 року Росія вирішила наздогнати решту світу і перейти з юліанського календаря на григоріанський, святковою датою стало 14 лютого. Отже, Старий Новий рік цьогоріч відсвяткував свій 104 день народження.  

Особливе свято або Щедрий вечір

Маланки Старий Новий Рік і Василя, що припадають на 14 січня, завжди були улюбленими святами українців. З ними пов’язували найкращі сподівання, завбачували добробут, родинну злагоду, щедрий урожай тощо. Вечір ж напередодні Старого Нового року називається Щедрим або Маланчиним вечором. Опівночі люди виходили на подвір’я – слухати, як новий рік проганяє старий. Вважалося, що найуважніші можуть навіть почути лайку між ними.

Потім господар зв’язував солому та сіно у три в’язанки; одну ніс до клуні, а решту – на подвір’я та в садок (це ж робили з дідухом). Підпаливши їх, дим спрямовували так, щоб він обкурював фруктові дерева, «аби добре родили в новому році й не побив їх мороз». Новорічний вогонь вважався священним. У деяких регіонах, зокрема на Гуцульщині та Поліссі, є традиція: батько ховається за пирогами, а коли матір запитує дітей, чи бачать вони батька, відповідають: ні, не бачимо. Тоді батько каже: дай Боже, щоб і на наступний рік ви мене не бачили за горою пирогів. Так пророкують багатство, щедрий врожай, достаток у родині.

До речі, за Новий рік за старою традицію годиться пити не одну чарку, а дві – щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли.

Василя або з чого Новий рік починали?

У день Старого Нового року церква відзначає пам’ять Святителя Василя Великого – архієпископа. Із приходом Василя починалися нові обрядові дійства. Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання осель збіжжям. Посівати починають з самого ранку, до сходу сонця, ходячи від хати до хати і бажаючи господарям щастя, здоров’я, щедрого врожаю. Спершу – власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів. Ходять тільки хлопці, бажано маленькі або підлітки, словом, незаймані. Існує звичай першого полазника, тобто першого гостя, який переступить поріг оселі в Новий рік. Якщо дівчата і щедрували, то лише під вікнами, в хату не заходили, їх обдаровували на вулиці. Вважалося поганим знаком, коли першою заходила в хату жінка. Щоб не випробовувати долю, господар посилав сина, аби той переступив поріг хати і засіяв свою родину.

У давнину, якщо хату обходили колядники, це було трагедією, таку родину вважали пропащою. А не пустити гостя в хату вважалося великим гріхом. Вважалося: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде рік. Тому господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Зерно ж, яке посівальники розкидали по хаті, господиня збирала і давала курям, аби краще неслися. На Новий рік усі намагалися бути веселими і добродушними, уникали сварок і прагнули помиритись з усіма – адже як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
418 Переглядів
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити