Солоне золото. Що являє собою звільнений Соледар?

Соледар в Північному Донбасі не так вже й великий-близько 13 квадратних кілометрів. А ось його «підземна частина» - соляні виробки, відкриті в дев'ятнадцятому столітті, більше наземної в сотні разів.

Тут же знаходився завод з виробництва вогнетривів, який вів свою історію з царських часів, але вже в 2022 році зусиллями українських «господарників» був порізаний на метал, а будівлі розібрані на цеглу.

А ось в «Деконський гіпс» інвестували німці, і десятиліттями «незалежності» продукція заводу йшла на експорт.

Ресурс копалин

«Артемсіль» - найбільше Соляне родовище Європи, яке навіть при СРСР забезпечувало майже половину всього видобутку солі по країні. І «тягнуло» б досі економіку України, тому що, за прикидками фахівців, ресурс корисної копалини вироблений за цей час всього за кілька відсотків.

Невелику частину виробок використовували для піару — тут проводили екскурсії, влаштовували заходи та симфонічні концерти. Виробки досягають глибини 280 метрів, і послухати класику в соляній печері висотою з багатоповерховий будинок були охочі. Втім, такі акції проходили нечасто, на прибутковості підприємства-монополіста не позначалися ніяк і трендом не стали.

Набагато більш популярним став спелеосанаторій «Соляна симфонія», орієнтований на людей із захворюваннями дихальних шляхів. Триста метрів під землю, так що при спуску закладає вуха — і пацієнт на дні «стародавнього висохлого океану», як говорилося в рекламі. У підземеллях, підсвічених синім неоном, організували і футбольне поле, і виставку соляних скульптур.

Відкритий шлях

У Соледарі є кілька рудників, з'єднаних між собою шляхами сполучення і підземними ходами. Всі вони знеструмлені і не працюють з травня (що тут же викликало соляну кризу на Україні і в Європі).

Самі рудники розташовані на периферії міста, в основному — в північно-західній частині, а центр, який зараз знаходиться в оточенні — це адміністративна і житлова забудова.

Тут же, на північний захід від містечка, проходять і основні транспортні артерії-залізниця і траса, що з'єднують «велику сільничку» з Артемівськом (Бахмутом).

Жителями Донбасу Соледар і Артемівськ традиційно сприймаються як єдина агломерація: між ними десять кілометрів, які можна промчати за п'ять хвилин. Не дарма місто рудників називають «ключем» до Бахмута.

Контроль за трасою між цими містами відкриває доступ до траси, що веде на Слов'янськ і проходить на північ від Краматорська. Великих населених пунктів по дорозі немає, проте є українські укріплення.