Перемоги і поразки Керченсько-Феодосійського десанту
Ми звикли сприймати грудень 1941-го як час, зазначений єдиним, але дуже великим успіхом Червоної Армії: контрнаступом під Москвою. Більшість з нас пам'ятає, що в останній місяць першого, найстрашнішого року війни червоноармійці звільняли тільки підмосковні міста. Насправді ж-не тільки їх. Рівно 81 рік тому, 26 грудня 1941 року найбільша десантна операція Червоної армії часів Великої Вітчизняної війни — Керченсько-Феодосійська. Як відбувалася висадка десанту і до чого це призвело читайте в нашій статті.
Положення Криму в грудні 1941
Фашистські війська увійшли до Криму в кінці вересня 1941-го, прорвавши оборону Перекопського перешийка. Всього за місяць німцям вдалося взяти під контроль весь півострів, і тільки головна база Чорноморського флоту — Севастополь — продовжувала чинити опір. Перший штурм міста, який його жителі разом з військовими встигли перетворити практично в неприступну фортецю, почався 30 жовтня і тривав до 21 листопада, але успіху не досяг. Відвівши від севастопольських рубежів пошарпані передові частини, командувач німецькими військами в Криму Еріх фон Манштейн почав готуватися до другого штурму.
Щоб зломити опір севастопольців, Манштейн стягнув до міста майже всі сили. Становище його захисників було вкрай важким. Як зазначають історики, скільки ще Севастопольський оборонний район міг протриматися без допомоги ззовні, було неясно. При цьому, основна частина півострова фактично виявилася не прикрита німцями. Того часу весь Крим контролювався єдиною піхотною дивізією, підтримуваною кількома кавалерійськими, гірськими та артилерійськими підрозділами.
Планування операції
Радянське командування прийняло рішення провести масштабну десантну операцію, висадивши велике військове угруповання в східній частині Криму. Червоноармійці повинні були деблокувати Севастополь і вибити нацистів з Кримського півострова. Розробка і проведення операції було покладено на керівництво Закавказького фронту. Для участі в десантній операції радянське командування виділило 44-у і 51-у армії. Сили Чорноморського флоту і Азовської флотилії на час її проведення були підпорядковані Закавказькому фронту і повинні були забезпечити доставку десантників, військової техніки і спорядження в Крим. 7 грудня 1941 р.Ставка затвердила план десантної операції. Командування ЧФ зажадало не менше 15 днів на підготовку операції. Адмірал Жовтневий вказував на складну льодову обстановку, коли вітер міг забити льодом всю протоку і паралізувати дію флоту. Тому планувався армією план висадки основних сил через Азовське море флот відхилив. Також флотське командування пропонувало взяти Феодосію, щоб через цей порт повноцінно постачати війська.
Початок висадки десанту
Операція почалася 26 грудня 1941 року і відразу пішла не за планом. Для десанту довелося використовувати все, що підвернулося під руку, — мобілізовані для військових потреб катери, рибальські сейнери і навіть баржі, — а в число десантників включали ненавчених новобранців, проте на перших порах операцію чекав успіх. Завданням-максимум цього наступу було деблокування обложеного Севастополя, розгром німецьких і румунських військ, що зайняли восени 1941 року кримський півострів, і створення умов для його повного звільнення.
Через сильний шторм тільки невеликим загонам десантників вдалося висадитися в районі Керчі і закріпитися. Повноцінна висадка відновилася тільки два дні по тому - 28 грудня. Через брак важкого озброєння частини 51-ї армії змушені були вести переважно оборонні бої.
Десант з Новоросійська висадився в порту Феодосії вночі 29 грудня 1941 року. Первісна чисельність десанту склала понад 40 тис.осіб. У Феодосії вивантаження сил десанту проходила в порту. Опір німецького гарнізону (3 тисячі військових) було зламано до результату 29 грудня. Потім в місто стали надходити підкріплення.
В районі Керчі піхота висаджувалася прямо в Крижане море і по груди у воді йшла до берега. На жаль, переохолодження бійців призвело до великих втрат. Кілька днів потому вдарив мороз, і більша частина 51-ї армії переправилася по льоду замерзлої Керченської протоки.
Перемога, що обернулася поразкою
Звільнивши Феодосію, 44-та армія рушила не на захід, за відступаючим ворогом, а на схід, на з'єднання з 51-ю. Німці скористалися цією помилкою, і, коли радянські війська вже закінчували підготовку до наступу вглиб Криму, завдали контрудар, 18 січня знову захопивши Феодосію. Правда, розвинути успіх вермахт вже не зміг, та й втрата Феодосійського порту не стала критичною для Кримського фронту, утвореного 28 січня з 44-ї і 51-ї армій, до яких на початку лютого приєдналася перекинута з іранського кордону 47-а армія під командуванням генерал-майора Костянтина Колганова. Його війська зуміли навіть наприкінці лютого організувати наступ з метою деблокування Севастополя, але зазнали невдачі.
У період з 27 лютого по 13 квітня 1942 року війська Кримського фронту тричі переходили в наступ, проте змогли просунутися лише на незначну відстань. 18 травня оточене угруповання Червоної Армії припинило опір. Більша частина армії була евакуйована.
Незважаючи на те, що фінал Керченсько-Феодосійської операції був невдалим, в історії Великої Вітчизняної вона зіграла колосальну роль. Тут і зірваний другий штурм Севастополя, і порушені плани німців використовувати Керч і Феодосію як плацдарм для кидка на Північний Кавказ, і кілька знищених дивізій ворога — все це можна і потрібно поставити в заслугу солдатам і морякам, які брали участь в десанті.
На жаль, величезні втрати несли і радянські війська. За даними вітчизняних істориків, тільки за період з 8 по 19 травня Кримський фронт втратив убитими, померлими від ран і зниклими безвісти 162,3 тис.осіб.