Za Победу

Операція «Вінтергевіттер»: як радянські війська німецьку «Зимову грозу» перемогли

12 грудня 2022
Операція «Вінтергевіттер»: як радянські війська німецьку «Зимову грозу» перемогли

Сталінградська битва стала не тільки переломним моментом Великої Вітчизняної війни, а й одним з найзнаменитіших її епізодів. Мужність і героїзм, з яким билися захисники Сталінграда, відстоюючи місто, а потім не давали вирватися оточеному противнику, потрясли весь світ. 
Але на жаль, в тіні цієї великої перемоги залишилися майже забутими приклади такого ж безприкладного героїзму, проявлені в інших, менш знаменитих епізодах Сталінградської битви. До них відноситься, і операція «Вінтергевіттер» – бій, в якому Червоній Армії вдалося не дати німцям пробити коридор для виходу армії Паулюса з оточення.

Навіщо потрібна була операція  «Вінтергевіттер»

23 листопада 1942 р.в районі Калача-на-Дону радянські війська замкнули кільце оточення навколо 6-ї армії Вермахту. Командування 6-ї армії готувалося до прориву кільця оточення. Прорив передбачалося зробити 25 листопада після перегрупування, необхідної для зосередження ударних сил на південному заході. Планувалося, що армія виступить на світанку правим флангом на схід від Дону на південний захід і форсує Дон в районі Верхньо-Чирська.
У ніч з 23 на 24 листопада Паулюс послав Гітлеру термінову радіограму, в якій попросив дозволу на прорив. Він відзначав, що 6-а армія занадто слабка і не в змозі довго утримувати фронт, що збільшився в результаті оточення більш ніж в два рази. Крім того, за останні два дні вона зазнала дуже важких втрат. Довго залишатися в оточенні було не можна – необхідні були великі запаси палива, боєприпасів, продовольства та інших припасів. 
Гітлер, ще ввечері 21 листопада, віддав наказ 6-ї армії зайняти кругову оборону і чекати подальших вказівок. Увечері 22 листопада перший наказ підтвердили: «6-ї армії зайняти кругову оборону і вичікувати деблокуючого наступу ззовні».
23 листопада командувач групою армій «Б» генерал-полковник Максиміліан фон Вейхс направив в ставку Гітлера телеграму, де також говорив про необхідність відведення військ 6-ї армії, не чекаючи допомоги ззовні. Він відзначав, що постачання армії, що нараховує двадцять дивізій, по повітрю неможливо. Запаси армії швидко вичерпаються і їх можна розтягнути тільки на кілька днів. Боєприпаси будуть швидко витрачені, оскільки оточені війська відбивають атаки з усіх боків. Тому 6-й армії потрібно пробиватися на південний захід, щоб зберегти її як боєздатну силу, навіть ціною втрати більшої частини техніки і майна. Втрати при прориві, будуть менше ніж при голодній блокаді армії в котлі.

«Зимова гроза» починається

Операцію з деблокування армії Фрідріха Паулюса охрестили поетичним ім'ям. По-німецьки це звучить як Wintergewitter, що в дослівному перекладі означає «Зимова гроза». Німецьке командування взагалі відрізнялося пристрастю до поетичних назв армійських операцій, намагаючись зробити так, щоб навіть частини однієї і тієї ж операції носили пов'язані з нею за змістом і такі ж пишномовні імена. 
За планом «зимової грози» відповідати за операцію повинна була спішно сформована група армій «Дон», основу якої склала 11-а армія генерала Еріха фон Маншейна. Вперше в історії вермахту група армій отримала назву за місцевим топонімом: досі німецькі генерали оперували більшими поняттями, на кшталт «Центру», «Півночі» або «Півдня». Тим самим німецьке командування визнавало, наскільки велике значення надає не найбільшої російської річці, на берегах якої повинно було розвернутися бій. 
12 грудня з району Котельникова на південь від Сталінграда Манштейн почав операцію «Зимова гроза». Для радянського командування удар противника став повною несподіванкою. Німецькі колони наступали в проміжку між Доном і Волгою вздовж лівого Донського берега і швидко прорвали оборону.  У перший момент тут, на шляху майже 130-тисячного угруповання німців, виявилися зовсім невеликі радянські сили: 51-а армія генерал-майора Миколи Труфанова. Армія, яка воювала під Сталінградом з жовтня 1942 року, до цього часу була сильно виснажена і ослаблена. Не дивно, що перший удар важкої німецької угруповання, яка поступалася радянським частинам тільки в артилерії, а по танках перевершувала вдвічі, радянським військам не вдалося – вони змогли лише трохи уповільнити просування противника. Але і цього трохи виявилося достатньо, щоб зірвати плани на блискавичний успіх «Зимової грози».
Дванадцятиденні кровопролитні бої, в які вилилася «Зимова гроза» і котельниковская оборонна операція, стали, мабуть, першою великою невдачею німецької армії при спробі деблокувати свої оточені війська. Досі німцям вдавалося успішно проривати лінії радянських «котлів» і виводити свої армії з-під загрози знищення. Але з армією Паулюса цей номер не пройшов: після того, як 2-га гвардійська армія генерал-лейтенанта Малиновського вийшла напереріз групі армій «Дон», стало очевидно, що цього разу успіху чекати не доводиться.

До чого призвела «Зимова гроза»

Згідно з оголошенням Радінформбюро, до 25 грудня вермахт повернувся на свої позиції, втративши в зустрічних боях 270 танків і 40 тис.солдатів, з яких 9000 загинули. Червона Армія, розвиваючи успіх, продовжила наступ і до 31 грудня 1942 відкинула німецькі, італійські та румунські частини на 100-200 км, що виключало яку б то не було допомогу оточеній в Сталінграді угрупованню. 
У своїх мемуарах «втрачені перемоги» головною причиною поразки Манштейн назвав Гітлера, який через своє самолюбство заборонив Паулюсу залишати Сталінград. Через впертий опір вермахт зазнав величезних втрат, і для продовження успішного наступу військам Манштейна була потрібна перегрупування і час на підвезення боєприпасів і палива.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
355 Переглядів
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Mykola
12.12.2022

Дуже цікаво!

Іван
12.12.2022

яка страшна була війна