Контрнаступ під Москвою: як радянська армія завдала нищівного удару Німеччині

5 грудня у нашій країні святкується День військової слави Росії-рівно 82 роки тому, почалася активна фаза наступу на широкому фронті від Калініна на півночі до Єльця на півдні, у результаті якої німецько-фашистські війська зазнали своєї першої серйозної поразки

Битва за Москву

Із захопленням Москви Гітлер пов'язував вирішальний успіх у війні з Радянським Союзом. Розроблений у вересні 1941 року німецьким командуванням план «Тайфун» передбачав захоплення столиці нашої Батьківщини групою армії «Центр». Розпочате 30 вересня 1941 наступ німецьких військ призвело до важкої поразки Радянської Армії на Брянському і Вяземському напрямках. Незважаючи на запеклий опір радянських військ, противник прорвав оборону. Йому вдалося вийти на тили 3-ї і 13-ї армій Брянського фронту, а на захід від Вязьми – оточити 19-у і 20-у армії Західного і 24-у і 32-у армії Резервного фронтів.

У такій драматичній обстановці, здавалося, трапиться найгірше і непоправне. В ту пору не тільки вороги, а й друзі нашої країни не сумнівалися, що доля Москви вирішена наперед, а її падіння— справа кількох найближчих днів. Однак, всупереч усім похмурим прогнозам, цього не сталося. Захисники столиці разом з жителями Москви і Підмосков'я, героїчно борючись з ворогом, перетворили місто в неприступну фортецю. Вони билися з загарбниками вдень і вночі, на фронті і в оточенні, у ворожому тилу і в небі столиці. Наполегливою обороною займаних позицій, контратаками і контрударами, введенням свіжих резервів і ударами з повітря вони вимотували сили противника.

Від оборони у контрнаступ

Радянське командування, готуючи контрнаступ, прагнуло зробити все можливе, щоб приховати від противника свої наміри. Планування операції у фронтах здійснювало гранично обмежене коло людей, а бойові документи до неї розробляв особисто начальник штабу фронту. Командувачів арміями попередили, що з отриманою ними директивою «про перехід в контрнаступ ознайомити тільки члена Військової ради і начальника штабу. Виконавцям давати розпорядження в частині, що їх стосується». Заборонялися будь-які переговори про майбутній контрнаступ з технічних видів зв'язку.

Однак повністю приховати настільки великомасштабну перегрупування військ від противника, перебуваючи в безпосередньому зіткненні з ним, було малоймовірно. У донесеннях розвідки зазначалося висунення великих сил російських на північ і південь від Москви. Але, незважаючи на тривожний характер цих повідомлень, адекватних оцінок з боку німецького командування вони не отримали. Продовжуючи залишатися в полоні власних ілюзій, воно вважало, що росіяни вже не в змозі ввести в бій значні сили, а факт появи свіжих частин під Москвою розцінило як звичайну перегрупування військ з пасивних ділянок на активні для протидії німецькому наступу.

4 грудня командувач групою армій «Центр» генерал-фельдмаршал Федор фон Бок на одне з таких донесень розвідки відреагував так: «...Бойові можливості противника не настільки великі, щоб він міг цими силами... почати в даний час великий контрнаступ».

На світанку 5 грудня, всупереч всім прогнозам фельдмаршала фон Бока про неможливість переходу радянських військ у Великий контрнаступ, з'єднання лівого крила Калінінського фронту, а о 14 годині — і правого флангу 5-ї армії завдали ударів по ворогу. 6 грудня на нього кинулися 1-ша ударна, 10-та, 13-та, 20-та і 30-та Армії; 7 грудня — з'єднання правого флангу і центру 16-ї армії, а також оперативна група генерал-лейтенанта Костенка, 8 грудня — лівофлангові з'єднання 16-ї армії, оперативна група генерал-лейтенанта Бєлова, 3-тя і 50-та армії. На Калінінському, Клинському, Сонячногірському, Істринському, Тульському та Єлецькому напрямках розгорнулися запеклі битви.

15 грудня Червона Армія вибила гітлерівців з Клину, а 16 грудня від нацистських окупантів був звільнений Калінін (нині — ред). При цьому гітлерівцям вдалося вивести з міста не всі свої війська, частина з них була блокована і знищена Червоною Армією.

До 7 січня 1942 року становище нацистської групи армій «Центр» виявилося критичним. Фашисти були відкинуті на різних ділянках фронту під Москвою на 100-250 км, втративши близько 300 тис. особового складу. Загальні втрати радянських військ за той же період і з урахуванням наступального характеру бойових дій склали близько 370 тис. осіб.

Чим закінчилося контранаступ

Георгій Костянтинович Жуков у своїх мемуарах підсумки контранаступу описує так: «Червона Армія в битві під Москвою вперше за шість місяців війни завдала найбільшої поразки головному угрупованню гітлерівських військ. Це була наша перша стратегічна перемога над вермахтом. До цього Радянські Збройні сили вже здійснили ряд серйозних операцій, що уповільнили просування вермахту на всіх трьох головних напрямках його ударів. Проте вони за своїми масштабами і результатами поступаються великій битві біля стін радянської столиці».

В ході битви німецькі війська зазнали відчутної поразки. У результаті контрнаступу і загального наступу вони були відкинуті на 100-250 км План «Барбаросса» був остаточно похований, і війна перейшла в затяжну битву економік Третього Рейху і антигітлерівської коаліції, а у військово-стратегічному плані на Східному фронті встановилося тривалий нестійка рівновага до літа 1942 року, в кінцевому підсумку дало виграш саме Радянському Союзу— практично повністю завершилася евакуація промисловості на Схід і стрімкими темпами йшло її розгортання там.

У тилу у противника активізувався партизанський рух, а західні уряди переконалися, що СРСР являє собою потужну і непереможну силу.