Кримські партизани: історія створення

23 жовтня 1941 року був створений Штаб партизанського руху Криму.  Партизанський рух є однією з яскравих, трагічних і багато в чому маловідомих сторінок історії Великої Вітчизняної війни. У Криму воно зіграло помітну роль у боротьбі Радянських Збройних сил за цей стратегічно важливий регіон, як під час оборонних боїв на його території, так і під час його звільнення. Фактично в період повної окупації півострова партизани Криму були третім фронтом в тилу німецько-румунських військ і за визнанням військового керівництва вермахту, становили значну загрозу. 

Початок боротьби

До Криму війна прийшла вже 22 червня 1941 року о 3 годині 15 хвилин, коли на місто Севастополь обрушився град авіабомб. Розуміючи складність ситуації, робота з організації партизанського руху, формування партизанських загонів і підпільних організацій в Криму була розпочата в липні 1941 року. 
23 жовтня рішенням обласного комітету ВКП (б) був сформований Центральний штаб партизанського руху в Криму (ЦШПД), а командувачем партизанським рухом затверджений а.в. Мокроусов. Цей вибір не був випадковим. У роки Громадянської війни Мокроусов вже керував кримськими партизанами. Почалося створення партизанських загонів. Для зручності дій всі загони розподілялися по партизанських районах. Всього було створено п'ять таких районів. Окремо виділяли Керченський півострів. Там всі партизанські загони перебували під землею.  30 жовтня 1941 року, командувач партизанським рухом Мокроусов видав свій перший наказ, в якому йшлося про розгортання бойової діяльності на комунікаціях ворога.
Станом на 10 листопада 1941 року в Криму було вже 27 партизанських загонів; станом на 20 листопада 1941 року — 28 партизанських загонів, у червні складі яких налічувалося 3734 осіб. Збройна боротьба кримських партизанів почалася у виключно складній обстановці. Недоліки в організації, поспішність у діях, а також випадки зради призвели до того, що партизани восени 1941 року не мали в достатній кількості зброї, спорядження, продовольства, топографічних карт. Тому перші партизанські загони діяли ще розрізнено. Майже всім загонам довелося зіткнутися з труднощами організаційного характеру. Доводилося займатися будівництвом землянок, заново укомплектовувати бойові групи, вчити людей володіти зброєю. Слід було також ознайомити партизанів з місцевістю, дорогами, навчити їх орієнтуватися в лісі. 
Перший і на довгий час найбільший і успішний бій прийняв Ічкинський загін під командою м.і. Чуба, він влаштував засідку у нижнього Кок-Асана. 3 листопада 1941 року разом з прикордонниками першого батальйону 294-го прикордонного полку вступив у бій з наступаючим противником, сили якого становили авангард у складі двох німецьких батальйонів піхоти і румунського кавалерійського ескадрону. Бій тривав 5 годин. Противник втратив до 120 осіб, взяті трофеї — стрілецьку зброю. Прикордонна частина НКВС і військовий госпіталь змогли завдяки партизанам відірватися від переслідування і піти на Ускут і далі до моря. Після бою Ічкинський загін відійшов на гору Скирда. 

Трохи цифр

У період оборони Севастополя радянське командування поставило перед кримськими партизанами завдання паралізувати пересування ворожих військ, відтягнути на себе якомога більше німецько-румунських сил і, таким чином, послабити удар по місту. З цією метою на шосейних дорогах, що ведуть до Севастополя, було організовано безперервну дію партизанських груп, які знищували ворожу техніку, боєприпаси і живу силу. Одночасно партизани здійснили ряд сміливих нальотів на ворожі гарнізони. В результаті за період з листопада по грудень 1941 року їм вдалося провести понад 150 бойових операцій, витримати 55 боїв з німецько-румунськими частинами і знищити при цьому близько 3 тис.солдатів і офіцерів противника. Така активність партизанів змушувала окупантів тримати значні сили для охорони своїх комунікацій. Будучи організованим ще до початку окупації, партизанський рух Криму до кінця 1942 року скоротилося практично в десять разів, більше трьох з половиною тисяч його учасників загинули в бойових зіткненнях з противником, а також померли від голоду. В ході зимово-весняних боїв 1942 року вони здійснили сотні бойових операцій і диверсійних актів, постійно впливали на комунікації противника, його гарнізони і штаби, відволікаючи на себе до двох ворожих дивізій. 
За 30 місяців боротьби кримські партизани провели 252 бої, здійснили 1632 різні диверсії і напади, в тому числі: 98 нальотів на гарнізони, 39 нальотів на застави, 212 нападів із засідок. У боях і диверсіях знищено 29.383 гітлерівця і їх поплічника, 3872 – полонено, усунуто 335 зрадників і посібників гітлерівців. Пущені під укіс 79 військових ешелонів, два бронепоїзди. Знищено 13 танків, 3 бронемашини, 211 гармат, 1940 автомашин, 83 тягачі, 112,8 км ліній телеграфно – телефонного зв'язку. Захоплено 201 автомашину, 9 мотоциклів, 1 паровоз, 83 вагони, 40 тракторів – тягачів, 17 арторудій, 250 кулеметів, 254 автомати, 5415 гвинтівок, 2627 коней, 542 вози. За період бойових дій з 1 листопада 1941 по 16 квітня 1944 року в лавах партизанів і підпільників билося понад 12000 чоловік різних національностей.  
 Партизанський і підпільний рух в Криму війна виявило незвичайно стійких, мужніх борців. Батьківщина по заслугах оцінила їх участь у розгромі ворога. Близько чотирьох тисяч кримських партизанів і підпільників нагороджені Урядом орденами і медалями. По всьому Криму встановлені пам'ятники і пам'ятні знаки в місцях найбільш кровопролитних битв.