Слово не горобець: 19 вересня 1855 року в Крим провели лінію телеграфного зв'язку

Фото з вільних джерел

19 вересня 1855 року з Санкт–Петербурга до Сімферополя була проведена лінія телеграфного зв'язку. До цього дня зв'язок підтримувалася за допомогою вістових. Новини зі столиці приходили до Криму тільки через тиждень.

Поштова гоньба

До появи постійної поштової служби у Таврійській губернії для пересилання казенної переписки і виконання інших поштових послуг використовували армійських кур'єрів. Пошта з Сімферополя відправлялася двічі на тиждень. Пересилалося від 200 до 500 пакетів. Кількість кореспонденції швидко збільшувалася, і стало ясно, що місту потрібна регулярна поштова служба.

Так 1 жовтня (14 жовтня н.ст.) 1788 року в губернському Сімферополі відкрилася перша поштова контора. Розташовувалася вона за малим базаром на вулиці, яка так і називалася – Малобазарна (нині це вул.Некрасова, 22). Приміщення міська влада орендувала у купця Абрама Яковича Іоффе. Саме йому належала в Сімферополі монополія на розміщення в своїх прибуткових будинках поштово-телеграфних установ.

На посади поштових чиновників призначалися люди дворянського або військового звання. Першим міським поштмейстером був секунд-майор Семенов.

Основною поштовою операцією було пересилання письмової кореспонденції. Крім цього, доставлялися гроші, посилки і бандеролі. В обов'язки пошти в той час входила і перевезення пасажирів. Для цих цілей використовувалися спеціальні поштові карети-тарантаси і диліжанси. А правила перевезення викладалися в спеціальній поштовій книзі - »Дорожнику". Рух пошти-Поштова гоньба-здійснювалося по поштових трактах, за станом яких стежили поштоутримувачі з числа місцевих купців або дворян.

У 1896 році в Таврійській губернії налічувалося 28 поштових трактів і 42 казенні поштові станції. Для нагляду за цілісністю, чистотою і справністю станційних казенних будинків наймали доглядачів з відставних унтер-офіцерів або нижніх чинів. Ще 12 станцій працювали як вільні пошти. Їх утримання віддавалося приватним особам.

Появи телеграфного зв'язку

У другій половині ХІХ століття з розвитком центральної частини міста розташування поштової контори в старому районі на вул. Малобазарній вже не влаштовувало і жителів, і міську владу. Поштова контора була переведена на вул. Приютнінську, нині вул. Пушкіна. Будівля поштової станції знаходилася на тому місці, де зараз знаходиться сквер ім. 200-річчя Сімферополя. Там же на Приютнинській знаходився перший Сімферопольський телеграф. Телеграфне повідомлення на півострові з'явилося в період Кримської війни в 1855 році. Починали працювати на телеграфних апаратах Морзе, Уїтстона, Юза і дожив до наших днів з невеликими змінами апараті Бодо.

У 1900 році в Сімферопольській конторі налічувалося вже 25 телеграфних апаратів. Міський тариф оплати телеграфу становив 1 копійку за слово. На частку самого Сімферополя припадало 13% Всього телеграфного обміну. Інший обсяг телеграм призначався царствує прізвища, часто приїжджала відпочивати на південний берег Криму.

Обслуговування кримчан

Поштовий департамент суворо стежив за роботою підвідомчих установ. Поштова кореспонденція повинна була доставлятися адресатам в найкоротші терміни.

Цікавий факт: листоношам заборонялося читати газети і журнали, що призначалися передплатникам, або як їх тоді називали – пренумерантам. Після закінчення року поштова контора обов'язково публікувала в газетах інформацію про грошову і поштової кореспонденції залишилася недоставленою або незатребуваною.

Поштове начальство приділяло велику увагу, як тепер кажуть, якості обслуговування клієнтів. У циркулярі департаменту начальникам поштових контор вказувалося: «Пошта і телеграф служать для публіки, тому чини установ, щоб виправдовувати своє призначення, повинні намагатися стати в добрі відносини з публікою, бути попереджувальними, ввічливими у поводженні з нею».