Життя та творчість Івана Франка

Іван Франко — геніальна особистість в українській літературі, зразок для наслідування і недосяжна вершина найзатятішим трудоголікам сучасності. Талановитий письменник, поет, інтелектуал, публіцист, громадський діяч і перекладач, Франко, який володіє 14 мовами, збагатив своєю працею чимало галузей європейської науки. А чутки про його творчу спадщину розлетілися по найвіддаленіших куточках світу. 27 серпня 2022 року виповнилося 166 років від дня народження великого українського письменника

Освіта

Іван Якович Франко - видатний представник української літератури XIX—XX століть, письменник, поет, белетрист, вчений, публіцист і діяч революційного соціалістичного руху.

Талант Івана Франка було видно з самого дитинства. «Такий учень, що завдання віршами вирішує», - сказав про нього один з учителів. Перші роки свого дитинства він у своїх оповіданнях зображує найсвітлішими фарбами. Іван Франко мав гарну освіту. Спочатку ходив до початкової школи, потім до школи з німецькою мовою викладання. У 11 років вступив до гімназії. Франко любив читати з дитинства. Він мав хорошу пам'ять і був дуже обізнаним. За шкільні роки встиг перечитати багато класичної літератури. 

В юності Іван Франко не тільки захоплювався соціалізмом, але й був переконаним прихильником расистських теорій. Знання з цього питання він почерпнув у Львівському університеті, куди вступив після успішного закінчення гімназії.  Але закінчити університет він не зміг — був заарештований австрійцями за свою позицію.

Життєва позиція

Ким був Франко насправді? Питання це далеко не так простий, як могло б здатися. Той факт, що в молодості він був революціонером, соціалістом і дуже активним популяризатором марксизму, настільки безперечний, що спростовувати його ніхто не наважується, цей факт навіть замовкнути неможливо.

Свої погляди, почерпнуті з німецькомовних брошур, він виклав у «Думках про еволюцію в історії людства», виданих, коли їх автору ледь виповнилося двадцять п'ять. Молодий Франко вірив, що раси діляться на нижчі і вищі. До честі Франка, слід сказати, що він завжди залишався расистом-теоретиком. 

Расистські погляди Франко гармонійно поєднував з масонством. Вірш Івана Яковича «Каменярі»  сьогодні, як і в радянські часи, входить в шкільну програму. При соціалізмі його трактували як гімн революції-свідчення істинно пролетарської орієнтації українського класика. Насправді, в пору написання «Каменярів»  поет пережив бурхливе захоплення масонством. 

Але масоном Франко пробув недовго. З кінця 70-х років він включився в соціалістичний рух, яке відкидало і релігію, і масонство як пережитки минулого.

Творчість

Сучасники згадували Франка як людину з дивацтвами — жовчного і образливого. Важко знайти видну фігуру, про яку він відгукнувся б із захопленням. Хіба що Лесю Українку визнав «справжнім чоловіком» в літературі. Зараз ми назвали б такого суб'єкта мізантропом.

Проте, твори Франка перекладені багатьма мовами світу. Окремі вірші покладені на музику, деякі прозові твори екранізовані та інсценовані. З кінця 1890-х років Франко присвятив себе літературній і науковій роботі на території Наукового товариства ім. Шевченка. Він багато років очолював філологічну секцію товариства, його етнографічну комісію, був співредактором журналу «Літературно-Науковий вісник», підготував і видав кілька томів наукових досліджень.

У середині 1900-х років Іван Франко тяжко захворів на ревматоїдний поліартрит, що проявилося, зокрема, деформуванням і паралізацією рук. Це значно ускладнило його продуктивну наукову та літературну роботу.

26 листопада 1915 року в листі до Нобелівського комітету доктор філософії з Відня професор Йосеф Застирець висунув Івана Франка на здобуття премії в галузі літератури як «дійсно видатного письменника сучасної Європи», але письменник не дожив до участі в конкурсі — Іван Франко помер 28 травня 1916 року.