Крах нацистського «Едельвейса»: Червона Армія в битві за Кавказ

Битва за Кавказ, що тривала 442 доби (з 25 липня 1942 р. й до 9 жовтня 1943 р.) і проходила одночасно зі Сталінградською і Курською битвами, зіграла велику роль у створенні і завершенні корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни. Вермахт, під час запеклих боїв і несучи великі втрати, зумів вийти до передгір'їв Головного Кавказького хребта і до річки Терек. Однак, загалом, німецький план «Едельвейс» не був реалізований

Плани Вермахту

Так уже повелося, що битва за Москву, оборона Ленінграда і Севастополя, Сталінградська битва сильніше інших закарбувалися в масовій свідомості. Однак, з найдавніших часів Кавказ з'єднував між собою Європу і Близький Схід, був необхідним плацдармом для успішних походів європейських і східних завойовників. Не буде перебільшенням твердження, що, всю другу половину 1942-го й аж до осені 1943-го саме на Кавказі йшла вирішальна битва за головний ресурс, названий «кров'ю війни» - нафта. Важливе значення грало і сусідство з Іраном, з території якого в СРСР поставлялися зброя і матчастина у рамках ленд-лізу. Для виживання країни і перехоплення стратегічної ініціативи завдання захистити Кавказ від вторгнення гітлерівських орд стала найважливішим завданням.

Для Гітлера, після поразки під Москвою і зриву бліцкригу, захоплення радянських нафтоносних районів стало питанням життя і смерті. Німецька військова машина, яка споживала величезну масу ресурсів, повинна була прорватися на Кавказ, щоб продовжувати війну. Усе це змусило військово-політичне керівництво фашистської Німеччини розробити операцію «Едельвейс» для захоплення східного узбережжя Чорного моря і чорноморських портів, з виходом до нафтопромислів Майкопа і Грозного з прицілом на Закавказзі, де головним призом для них повинна була стати велика бакинська нафта і багатства Каспійського моря.

Від оборони до наступу

Збройні сили Німеччини мали повну перевагу над Червоною Армією в чисельності, озброєннях і тактичної виучці військ. Крім гітлерівців, в спину нашим військам могли вдарити 27 турецьких дивізій, зосереджених на кордоні, а також вичікувало зручний момент для вторгнення, командування Квантунської угруповання у Маньчжурії.

Становище ставало відчайдушним. Противник кинув колосальні сили у війні за ресурси Кавказу. Особливо позначалося домінуючу перевагу фашистів в танках і авіації – німці з землі та з повітря прасували наші оборонні рубежі. 

Головними складовими частинами битви за Кавказ були: Північно-Кавказька стратегічна оборонна операція, що тривала більше п'яти місяців, Північно-Кавказька стратегічна наступальна операція, Новоросійська десантна операція, Краснодарська і Новоросійсько-Таманська наступальні операції, що тривали, загалом, більше дев'яти місяців. Під час цих операцій Червона Армія (Південний, Північно-Кавказький і Закавказький фронти спільно з військами НКВС) у взаємодії з силами Чорноморського флоту, Азовської та Каспійської військових флотилій у лютих боях і боях вимотали з'єднання німецької групи армій «А», зупинили їх наступ і, завдавши їм поразки, вигнали з Кавказу.

Уроки Кавказької битви

Наступальні операції на Кавказі у 1943 р. проходили в умовах доконаного корінного перелому у Великій Вітчизняній війні, свій внесок внесли і захисники Кавказу. Успіхи Червоної Армії пояснювалися різко збільшеними можливостями радянської оборонної промисловості, великою майстерністю і досвідченістю радянських командирів і бійців.

Були повністю звільнені Краснодарський край, Калмикія, Чечено-Інгушетія, Північна Осетія, Кабардино-Балкарія, Ростовська область, Ставропольський край, Черкеська АО, Карачаївська АО і Адигейська АО. Під контроль радянського уряду були повернуті нафтові промисли Майкопа, а також найважливіші сільськогосподарські райони країни.

Кавказька битва (перемога у битві за Кавказ) зміцнила південний фланг радянсько-німецького фронту, тоді й була досягнута тісну взаємодію Сухопутних військ з авіацією, флотом і партизанами.