Галицька РСР: маленьке життя важливої Республіки
Сто два роки тому народилася Галицька Соціалістична Радянська Республіка. Сьогодні ці слова звучать як щось неймовірне-на зразок сценарію з альтернативної історії. Однак державне утворення з цією назвою було офіційно проголошено в липні 1920 року – в результаті стрімкого наступу Червоної Армії, яка вибила поляків з Києва і погнала їх на схід, звільняючи окуповані українські території. Якби новому уряду вдалося б стримати наступ поляків і армії УНР, не було б ніяких галицьких нацистів і бандерівців. Сьогодні ми могли б жити в іншому світі.
«Ми підемо на Львів...»
Поштовхом до створення Галревкому (а також і галицької РСР) став наказ командувача Західним фронтом РСЧА Тухачевського про наступ на Польщу. «Ми підемо на Львів, щоб допомогти пригнобленим українцям-галичанам створити свою незалежну державу ... дружню РРФСР» - йшлося у відозві Реввійськради Південно-Західного фронту. І вже до середини літа Будьонівська кіннота вступила на територію колишньої австрійської провінції Галичина. Робітники і селяни Східної Галичини гаряче вітали Червону Армію, брали активну участь у Радянському будівництві. На території, де влада трудящих ще не була встановлена, розгорталася революційно-визвольна боротьба.
Як тільки радянські війська в ході наступу по всьому фронту зайняли перші населені пункти Галичини, 15 Липня Галревком видав декларацію №1 «До трудящих усього світу, до урядів соціалістичних радянських республік і капіталістичних держав», в якій проголосив створення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки.
Мовна рівність і нове керівництво
Тернопіль на кілька місяців стає столицею Галицької РСР. Своєрідною була мовна політика в Галичині. Галревком прийняв декрет № 4 «Про ліквідацію державної мови», яким всі мови «трудящого населення республіки» оголошувалися рівноправними: кожен громадянин мав право звертатися в усі радянські установи з усіх питань, усно або письмово, на своїй рідній мові. При цьому офіційними мовами Галичини були визнані Польська, Українська та їдиш.
У декреті» про права та обов'язки робітників ГССР» була визначена широка програма соціально-економічних перетворень. Вводився 8-годинний робочий день, надавалася матеріальна допомога для безробітних і непрацездатних. На підприємствах встановлювався робочий контроль, створювалися групи з робітників для охорони державного майна. Народ був, насправді, задоволений нововведеннями.
Галичина-плацдарм для звершень
Галицька Соціалістична Радянська республіка проіснувала недовго. Вже 19 вересня 1920 р.польські війська і частини армії УНР увійшли до Тернополя, столиці Галичини, яка фактично припинила своє існування. Формально ліквідація цієї Радянської Республіки відбулася 23 вересня, коли більшовики остаточно відступили з території Галичини. Однак, як показали події найближчих десятиліть, Радянський Союз так ніколи і не відмовилася від претензій на Галичину.
Причини цього чітко описав Володимир Ленін, виступаючи з політичним звітом ЦК РКП(б) на IX конференції РКП(б) 20 вересня 1920 року. Вождь революції тоді заявив: «Отримуючи Східну Галичину, ми мали б базу проти всіх сучасних держав... ми б зберігали в міжнародному масштабі ореол країни, яка непереможна і є великою державою».