Наполеон та Гітлер: чому європейські полководці не змогли завоювати Росію?

22 і 24 червня — ці дати знакові не тільки для Росії, але і для всього світу. У ці дні почалися Велика Вітчизняна війна і Вітчизняна війна 1812 року. Здавалося б, різні епохи, різні правителі, різні політичні форми правління. Однак, причини цих воєн і дії агресорів так схожі, що напрошується питання: чи не за одними лекалами готувалися ці війни? Вражаюче, але навіть хід обох воєн і наступні пояснення причин програшу мало не під копірку повторюють один одного. Але ж між війнами пройшло близько 130 років.

Довоєнний період

Перша подібність полягає в тому, що Сходження і Наполеона, і Гітлера почалося з революції. А точніше в момент, коли сама революція вже сходила нанівець. Наполеон зробив собі ім'я вже після контрреволюції 1793 року. У ті роки Наполеон ще марив мріями про свободу і керувався працями Жан-Жака Руссо та інших філософів Просвітництва. Однак, прийшовши до одноосібної влади. Поваливши монархію, Наполеон сам став монархом, породивши власну династію в Європі. Зрозуміло, як і при будь-якій абсолютистській формі правління, про жодну свободу слова вже не йшлося. Наполеон підтвердив це, встановивши мало не повну монополію на владу і ЗМІ.
Те ж повторив і Гітлер. У Німеччині в 1918 році відбулася революція. За місце монархії боролися дві ідеології: комунізм і фашизм. Саме на фашистській ідеології і в партії націонал-демократів зробив кар'єру Адольф Гітлер. Під гаслами фашизму була встановлена одноосібна абсолютна влада.
Потім послідувало об'єднання по можливості якомога більшої частини Європи під загальні прапори. Все це досягалося або військовою силою, або політичними і дипломатичними інтригами.

Під час війни

Розглянемо також деякі схожості вже безпосередньо у воєнний період. Перший збіг в тому, що Обидві кампанії були розраховані на швидке закінчення війни. Наполеон, як і Гітлер, розраховував швидкою ходою пройти по території Росії, роблячи ставку на міць своєї армії, стрімкість і несподіванка.
Вторгшись на територію Російської імперії/СРСР обидва диктатори не стали активно залучати місцеве населення на свою сторону. Що стосується ВВВ, так в той час місцеве населення, незважаючи на тяготи життя і деяке невдоволення більшовиками, побачивши дії загарбників, в переважній більшості зовсім в багнети прийняли прибульців. 
Взагалі, якщо, захоплюючи країни Європи, обидва диктатори намагалися обходитися малою кров'ю, то в Росії/СРСР війна набула іншого характеру — це ще один схожий момент. Просуваючись на схід, і Наполеон, і Гітлер залишали після себе випалену землю. Ставлення до населення було необґрунтовано жорстоке, особливо у ВВВ. Знищувалося не тільки населення, а й інфраструктура та пам'ятки архітектури. Наприклад, відступаючи з Москви, Наполеон віддав наказ маршалу Мортьє підірвати Кремль-яка в тому була необхідність? Німеччина ж не просто цілеспрямовано знищувала пам'ятки архітектури, а й вивозила всі накрадені цінності.

Причини поразки

Діставшись до Парижа, Наполеон створив легенду, охоче підхоплену іншими переможеними генералами, про страшного супротивника — «генерала зими». Керівництво Німеччини, що програла, також нарікало на те, що якби не погода і клімат (мороз, розмиті дороги і т.д.), то вона б не програла війну. У цьому ще одна схожість кампаній: обидва агресора навмисно стали дискредитувати внесок народів Росії / СРСР в перемогах. Однак хід і події війни говорять про зворотне. Народний характер війни проявився в небувалому за розмахом підйомі партизанського руху.
Мова йде не про збіги — в наявності явна закономірність в алгоритмах цих воєн. Хтось скаже, що історія має властивість повторюватися і не більше того, але це не так. Історія ніколи не повторюється, повторюється алгоритм управлінських дій. Щоб перервати помилковий алгоритм, необхідно робити роботу над помилками і вивчати історію, а не складати міфи і легенди.