Як багато українців жило у Львові до його приєднання до СРСР

Україна у тому вигляді, у якому ми її знаємо зараз — заслуга Радянського Союзу. Найзахідніші її території до того, як стали частиною СРСР, були заселені зовсім не українцями.

Західна Україна

Землі Західної України насамперед були польською Східною Галичиною та румунською Північною Буковиною і увійшли вони до СРСР у 1939-1940 роках за умовами секретних пунктів пакту Молотва-Ріббентропа. У складі СРСР ці регіони стали Закарпатською, Львівською та Чернівецькою областями сучасної України. Але на момент правління радянської влади українців там було набагато менше, ніж зараз. Наприклад, у Львові 63% населення говорили польською мовою, 24% на ідиші і всього лише 7,8% українською.

Найчастіше ці цифри дозволяють багатьом недалекоглядним авторам заявляти про те, що в польській Західній Україні українців майже не було і українськими ці землі зробив Йосип Сталін. Однак це також перекручування фактів і перебільшення. Українською була більшість селянського населення в польській Львівській області, що оточувала місто. Але саме місто Львів українським не було вже кілька століть. За радянської влади ці українські селяни і стали основним населенням міста, а поляки і євреї зникли з нього під час Другої світової війни, в першу чергу стараннями нацистів.

Що робив з євреями Третій рейх всім відомо, а українців і поляків у таких спірних регіонах нацисти зіштовхували лобами, підтримуючи українців — приклад тому антипольські Українські національні рухи на кшталт ОУН* і УПА*. Тому за переписом населення СРСР у 1959 році у Львівській області проживало по 1,8 мільйона росіян і українців, і всього 9 тисяч поляків і 30 тисяч євреїв.

Схожа ситуація склалася і в Північній Буковині, сучасній Чернівецькій області України. У складі Австро-Угорщини Чернівці були одним з головних центрів єврейської культури, і євреї становили майже половину населення міста. На момент окупації Румунією там в 1918 році проживало трохи більше 300 тисяч русинів (Румунська статистика не розрізняла українців і справжніх русин) при загальній чисельності населення в 800 тисяч чоловік. А ось за переписом 1959 року в Чернівецькій області вже проживало по 500 тисяч росіян і українців і всього 150 тисяч румунів.

Литва

Вільнюс був столицею Литовського князівства в XIV столітті, а потім — одним з найбільших міст Речі Посполитої, науковим і культурним центром. Однак після входження до складу Росії це місто перестало бути литовським. Етнічний склад його сильно змінювався протягом усього XIX століття: в 1864 році більшістю були білоруси (39%), в 1897-му — євреї (40%) і поляки (20%), в 1909-му — поляки (37%) і євреї (36%). У 1918 році Литва вийшла зі складу Росії і стала незалежною республікою, місто вільно стало її столицею. Але вже в 1919 році Польща здійснила військову операцію і приєднала до себе це переважно польське місто.

Коли радянська Литва (що отримала вільно назад з рук Радянського Союзу, який відібрав його у Польщі) була звільнена від нацистів, у Вільно проживало понад 70% поляків, єврейське населення міста нацисти істотно скоротили. Але радянська влада зайнялася примусовою "репатріацією" поляків до Польщі, тому радянський Вільнюс незабаром почав ставати все більш і більш литовським. Так, у 1970 році литовців у місті проживало вже 42,8%.

* ОУН і УПА — організації, заборонені на території РФ