Цікаві факти про Карпенка-Карого, які вас здивують

«Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене»

– говорив відомий драматург Іван Карпенко-Карий

29 вересня виповнюється 176 років від Дня народження Івана Карпенко-Карого.

Один із корифеїв українського побутового театру Іван Карпенко-Карий залишив у спадок 18 закінчених п'єс і 3 невеликі уривки, які залишились в чернетках, зазначає 24 канал. Цікаві та маловідомі факти з життя видатного драматурга – читайте в нашому матеріалі.

Життя та творчість

Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. у с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.

На матеріалі історичного минулого, осмислення якого, за переконанням Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматургію, написано п'єси «Бондарівна» (1884), «Паливода XVIII століття» (1893; підготовчим етапом було створення у 1884 р. п'єси «З Івана пан, а з пана Іван»), «Чумаки» (1897), «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896), «Сава Чалий» (1899), «Гандзя» (1902).

Твори Карпенка-Карого «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896) та «Гандзя» (1902) були спробами на фольклорному матеріалі, присвяченому давньому минулому, вийти до філософських узагальнень про долю України й подати їх у цікавій сценічній формі.

Трагедії Карпенка-Карого «Сава Чалий», так само створеній на основі народної історичної пісні, притаманні глибокий психологізм, точна й переконлива вмотивованість дій та вчинків героїв.

Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907 р. у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі «Надія».

Драматургія Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть. В художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв'язок з тогочасними життєвими проблемами Твори Карпенка-Карого багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.

Маловідомі факти з біографії драматурга

• Справжнє ім'я – Іван Карпович Тобілевич. А для свого псевдоніма – Іван Карпенко-Карий, він використав ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – герой п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля».
• Він мав двох братів і сестру: Микола Садовський, Панас Саксаганський і Марія Садовська-Баріолітті. Цікаво, що всі вони були корифеями українського театру.
• У 14 році Іван Тобілевич служив секретарем поліції у Єлисаветграді. Але атмосфера чиновництва йому не подобалась, тому він втік додому. Пройшов пішки 50 верст (близько 53 кілометрів).
• У 1883 році в першому номері журналу «Рада» друком виходить його повість «Новобранець». Але далі він спеціалізувався на драматургії.
• Іван Карпенко-Карий писав п'єсу тільки тоді, коли повністю «виносив» її в голові. А коли вже сідав писати, це було здебільшого вночі, то писав, не помічаючи нічого навколо.
• Найвищого рівня Іван Тобілевич досяг у жанрі комедії, саме сатира стала творчою стихією митця.