77 років тому Червона армія звільнила Львів від німецько-фашистських загарбників

Фото: Група радянських середніх танків Т-34 зі складу 10-го Гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу на вулицях Львова

27 липня 1944 року радянські війська звільнили від гітлерівців місто Львів. Влітку 1944 року настав час визволення Західної України. Для гітлерівців ці території мали велике значення, але не самі по собі, а як своєрідний «щит». Далі, за Львівщиною, починалася південна Польща з її розвиненими промисловими районами, втрата яких істотно знижувала оборонний потенціал Третього рейху.

Загальна ситуація

Під час зимової кампанії 1944 року Червона Армія звільнила від гітлерівців значну частину Західної України. У середині квітня 1944 г. 1-й Український фронт зупинився на рубежі на захід від Луцька – Броди – на захід від Тернополя – Коломия – Красноїльськ. Тяжка поразка німецької групи армій «Центр» у Білоруської республіці створило сприятливі умови для наступу 1-го УФ під командуванням І.С. Конєва на Львів.

Німецька окупація

Фото: Радянський солдат позує на тлі німецького середнього танка Pz.Kpfw.IV Ausf. J, знищеного в Україні. Август 1944 р

Три роки населення західних областей України перебували під жахливим гнітом окупації. Німецькі окупанти знищили, спалили і зруйнували тисячі міст, сіл, розстріляли, повісили, спалили і закатували сотні тисяч людей. Лише у Львові та Львівській області загарбники вбили близько 700 тис. осіб. Для масового винищення радянських людей була створена ціла система – адміністративно-каральний апарат, мережа в'язниць і таборів. Гітлерівці вважали себе «обраними», а російських (радянських) людей – «недолюдьми», тому «зачищали» територію для себе. Вони відродили пряме рабовласництво.

Тільки з Львівської області до Третього рейху на рабські роботи фашисти вивезли близько 145 тис. осіб, загалом молодь. А з усього т. зв. «Дистрикту Галичина» (Львівська, Дрогобицька, Тернопільська і Станіславська області) вивезли в рабство близько 445 тис. осіб. Надалі гітлерівці (коли здобували перемоги), згідно з планом, «Ост», планували вислати більшу частину населення західної частини України за Урал, прирікаючи їх на вимирання від холоду, голоду та епідемій. В Україні німці планували створити свої колонії, які б обслуговували залишки місцевого населення. Тільки перемога Червоної Армії зруйнувала ці людожерські плани.

Роль українських нацистів в поневоленні України

Важливу роль в поневоленні України грали українські нацисти. Їх ватажки мріяли про створення незалежної «Української держави», але, по суті, виконували роль слуг Третього рейху. Берлін використовував націоналістів для підриву єдності російського народу, відокремлюючи російських південно-західних областей від решти народу. Все в рамках давньої стратегії «розділяй і володарюй». Поділ російських вело до ослаблення опору. До стравлювання росіян з росіянами. Українські нацисти створювали свої збройні бандформування, об'єднані в «Українську повстанську армію» (УПА) і «Українську Народно-Революційну Армію» (УНРА). Ці відщепенці воювали проти Червоної Армії та червоних партизан, разом з гітлерівцями проводили каральні рейди, грабували народ.

Однак, незважаючи ні жорстокі репресії та терор, народ чинив опір окупантам. На заході України існували підпільні і партизанські загони і групи, які боролися проти окупантів і їх місцевих прислужників.

Боротьба з фашизмом партизан і підпільників

Фото: Радянські партизани під час бою в Україні

Великі успіхи Червоної Армії в 1943 р і в першій половині 1944 р. призвели до активізації діяльності радянських підпільників і партизан. Крім того, в першій половині 1944 р, коли наші війська приступили до звільнення Правобережної України, багато партизанські з'єднання і загони перейшли в західні області та там продовжили боротьбу проти ворога. Деякі загони форсували Західний Буг і встановили зв'язок з польським опором. Під час підготовки 1-го УФ до настання в травні – червні 1944 р. радянські і польські партизани нанесли низку ударів по комунікаціях окупантів. Так, майже на місяць були виведені з ладу ділянки залізниць Львів – Варшава. Рава–Руська – Ярослав, розгромили ряд великих ворожих гарнізонів. Спроби німецької армії знищити партизан, проводячи великі каральні операції із застосуванням авіації і бронетехніки, до успіху не привели.

Варто зазначити, що помилки радянського командування і запеклий, вмілий опір німецьких військ, який спирався на добре обладнану оборону і завдавали сильні контрудари Червоній Армії, сповільнили рух наших військ. Лише завдяки введенню в бій танкових армій і перевазі в повітрі, де радянська авіація активно підтримувала сухопутні війська, стався перелом у битві.

На жаль, сьогодні у Львові не святкують День звільнення, більш того знесли пам'ятник радянському солдату-визволителю, який присвячений перемозі над нацизмом і зображує солдата і Батьківщину–матір. Пам'ять забута, а націоналісти і, особливо, у Львові глумляться над Великою Перемогою над фашизмом, переступаючи героїчний подвиг радянського народу.