Клоссовский Ігор Миколайович - кримський поет з білоруською душою

Клоссовский Ігор Миколайович народився 12 лютого 1938 року в білоруському місті Гомелі. З початком війни його родина евакуювалася в Дагестан. Після війни знову повернулися до Білорусії, де він закінчив середню школу. Потім Ленінградське медучилище та служба в армії за фахом (фельдшером). Після армії він почав навчатися у Ленінградському педагогічному інституті ім. Герцена. У 1967-му році Ігор Миколайович переїхав до Криму, працював вчителем в сільській школі, інспектором районного відділу народної освіти, інструктором райкому партії, заступником редактора районної газети. У 1967-му році знову переїзд, але вже  до Сімферополя, робота інструктором в обкомі партії, директором Республіканського видавництва  «Таврія», редактором багатотиражної газети на заводі «Фіолент», вчителем у середній школі № 2, економістом і начальником відділу працевлаштування в Республіканському центрі зайнятості. 

Після виходу на пенсію працював заступником редактора газети «З місця подій» Головного управління МВС в Криму, був викладачем літератури та історії у «Відкритому Таврійському коледжі» при Університеті економіки та управління.  Член правління Спілки письменників Республіки Крим, автор дев'яти книг віршів і прози, публіцистичних статей в журналі «Брега Тавриди», «Літературної газети» та інших виданнях, лауреат премії Анатолія Домбровського. Є членом Білоруської громади Криму та Санкт-Петербурзькому земляцтві РК.

У Крыме жывуць беларусы,                       Ёсць краiна на свеце,                     Сяду я пад сасною,
Годна жывуць, па розуме,                          Аб якой мару я,                               На раку пагляджу
Сiвыя, чарнявыя, русыя,                            Белай Руссю завецца                     I, напэуна, такое
Маладыя, старыя, розныя.                        Та старонка мая.                              Сабе цiха скажу:
Усмiшкай дзень сустракаюць,                    Годзе гойсаць па свету,                   Жыу нядрэнна на свеце,
Адкрыта сказаць вам бярусь.                     У светлы лён апранусь                   Сваю долю знайшоу,
I Крым яны шчыра кахаюць,                       I да дому паеду                               Але усёж такi вецер 
I мацi сваю Беларусь.                                  У сваю Беларусь.                           На Радзiму првёу.
У Крыме жывуць беларусы                         Мяне сосны спаткаюць                  Пачуцця як наплынуць,
Ва усёй беларускай красе.                          Па-над Сожам ракой,                     Перадаць не бярусь...
Жывуць i недуюць у вусы,                           Дзе заусёды чакаюць                    Ой ты край мой любiмы,
Такiя ж крымчане, як усе.                            Цiшыня i спакой.                             Мая Белая Русь.