Історія Героя Великої Вітчизняної війни Олександра Шевирьова

28 жовтня - важлива дата для всіх, хто шанує пам'ять про подвиг наших предків у Великій Вітчизняній війні. У цей день Червона армія визволила УРСР. Війна на території СРСР закінчилася, але наші воїни продовжили переможний шлях. Наша редакція до цієї пам'ятної дати буде розповідати вам про тих героїв, які визволяли Україну часом ціною власного життя. Один з таких людей Шевирьов Олександр Іванович.

З оточення в партизани

Олександр 25 жовтня 1917 року в селищі Ізварине (нині Краснодонської міськради Луганської області) в багатодітній родині оглядача залізничних вагонів, росіянин. Мав рідного брата Шевирьов Миколи Івановича, теж героя Великої Вітчизняної війни в Чехословаччині.
Закінчив неповну середню школу. Працював у колгоспі. Коли в Донбасі почалося стаханівський рух, вступив до Краснодонське гірничо-промислове училище. Через два роки з атестатом врубмашініста прийшов в Краснодон на шахту. Працював електрослюсарем.
У вересні 1938 року був призваний до лав Червоної Армії. Закінчив школу молодших командирів при 288-ї окремої стрілецької бригади. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, служив кінним розвідником в 103-му стрілецькому полку 62-ї стрілецької дивізії. Був командиром підрозділу розвідників.
Під Києвом його сполука потрапила в оточення. Пробивалися з боями. У вересні 1941 року в лісах біля міста Носівка зустріли і об'єдналися з групою партизан на чолі з секретарем Носівського райкому партії М. І. Стратилата. Незабаром загін розрісся в знамените партизанське з'єднання «За Батьківщину», яким командував Герой Радянського Союзу І. М. Бовкун.

Герой Дніпра

Олександр служив в загоні рядовим бійцем, потім - командиром взводу, роти, батальйону. 6 серпня 1943 року було призначено командиром 1-го партизанського полку цього з'єднання, який налічував близько двох тисяч бійців.
Олександр не тільки командував, а й брав безпосередню участь у всіх операціях своїх підрозділів і полку. З групою бійців пустив під укіс 10 військових ешелонів з живою силою і технікою противника. Під час бою 25 червня 1943 гітлерівці оточили партизанів, але вдалим маневром Шевирьов вдалося вивести загін з оточення. У цьому бою він був поранений. Партизани розгромили гарнізон противника, захопивши озброєння і боєприпаси. Ворог втратив убитими і пораненими понад 150 осіб.
Виконуючи наказ Українського штабу партизанського руху по забезпеченню та захопленню переправ через Десну, Дніпро, Прип'ять, полк під командуванням Олександр 11 вересня 1943 районі сіл Сіножацького і Смоліна потопив кілька німецьких пароплавів і два військові катери, які пливли з Чернігова до Києва. Полк організував три переправи через Десну і Дніпро. Партизани утримували їх до приходу частин 17-го гвардійського стрілецького корпусу. При форсуванні Дніпра багато партизан 1-го полку влилися в ряди бійців діючої армії. Командир партизанського полку Шевирьов з жовтня 1943 був направлений до Представництва Українського штабу партизанського руху при Військовій раді 1-го Українського фронту.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року за вміле керівництво партизанською боротьбою і організації переправ на Десні та Дніпрі Олександру Івановичу Шевирьов присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№2880).

Смерть Героя

Після закінчення війни демобілізувався в званні капітана. Член ВКП (б) з 1945 року. З 1945 року перебував на господарській роботі. Жив в Києві.
Помер 21 жовтня 1991 року. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі.
У деяких джерелах стверджується, що А. І. Шевирьов був убитий невідомими біля свого будинку 9 травня 1991 року. Вбивці спокусилися на Золоту Зірку Героя Радянського Союзу. Він носив підроблену позолочені Зірку, а справжній зберігав дома.Неопознанное тіло героя тиждень лежало в морзі.