Чужа територія? Чому Бухарест претендує на Північну Буковину

У 1941 році 29 липня Румунія оголосила про повернення собі Бессарабії та Буковини, переданих СРСР в 1940 році. Правда, ненадовго - через три роки Радянський Союз повернув собі ці території. Але історія спірної території триває й донині.

Біла пляма на мапі України

Північна Буковина і так звана область Герца ніколи не входили до складу Російської імперії. У 1918 році вони, як і Молдова, були окуповані Румунією. Обидві території Бухарест в односторонньому порядку захопив у колишньої Австро-Угорщини на підставі етнічного складу регіону та права країни-переможниці. Правда, міжнародний договір про це так і не набув сили.

До 1940 року СРСР, не визнав відторгнення Бессарабії, не висував претензій на Північну Буковину і область Герца. Але в 1940-му Москва висунула королю Румунії ультиматум з вимогою про повернення Молдові та передачі цих двох територій. Підставою послужило те, що на Буковині проживали українці. Так ця територія увійшла до складу УРСР. І хоча в 1941 році Румунія зробила спробу повернути цю територію на хвилі військових дій Другої світової війни, вдалого результату для Бухареста не вийшло. На сьогодні - це найбільш маловідома частина України.

Претензії Румунії

Ставлення Бухареста до Північної Буковини виражається словами одного з наших государів, сказаними, щоправда, не про неї, але дуже підходящими за змістом. «Думати про це постійно, але ніколи не говорити вголос». Бухарест ніколи не забував про те, що Північна Буковина, як частина Румунії була віддана СРСР. А про те, що сама Румунія також анексувала цей спадок Австро-Угорщини, румуни взагалі до уваги не беруть. І це породжує відповідний вектор у зовнішній політиці.

Офіційно Румунія не має територіальних претензій до України. Ні щодо Північної Буковини, ні щодо області Герца. Однак низка румунських організацій і політичних діячів виступають проти знаходження даної території в складі України, вважаючи дії СРСР в 1940 році незаконними.

За межею бідності

Економічна ситуація в Чернівецькій області характеризується невтішними демографічними показниками. Населення після розпаду СРСР неухильно скорочується і старіє, а молодь їде. Проблеми неперспективної області Київ вперто не помічає. Грошей на її утримання в України немає. А Бухарест, починаючи з президента Румунії Траяна Бесеску, послідовно проводить політику «румунізації». Починаючи з паспортів і закінчуючи реституцією. Все тихо, без зайвого струсу повітря. На відміну від київського режиму, який тільки на останнє і здатний.

Під «румунізацією» розуміється створення румунського інформаційного та культурного простору в Чернівецькій області. Поширення мовлення румунських радіо й телебачення, доставка румунських газет і журналів, численні курси вивчення румунської мови, фестивалі румунської культури. Все це не просто культурна доброчинність, а компоненти цілеспрямованої політики румунської держави. А київський режим, проводячи політику насильницької українізації, відштовхує від себе населення.

Вся пікантність ситуації полягає в тому, що Румунія активно видає свої паспорти громадянам України. Багатьох громадян України не лякає навіть можливість втрати українського громадянства через входження до громадянства іншої країни. Прогнози на майбутнє української держави невтішні. В умовах масового зубожіння населення (нещодавно країна була визнана найбіднішою в Європі випередивши Молдову) люди шукають вигоду. І робити це зручніше з паспортами, які дозволяють жити і працювати в Євросоюзі. Але деякі експерти не виключають, що одного разу Румунія захоче повернути собі Чернівецьку область України як історично територію.