Волинська різанина: історія польсько-українського конфлікту

11 липня 1943 року формування українських націоналістів атакували 150 населених пунктів Західної України, де мешкали поляки, з метою повного знищення «ворожих елементів». Події, які пізніше назвали Волинською різаниною, стали одним з найстрашніших проявів нацистських переконань радикалів. 22 липня 2016 року Сейм Польщі визнав цю трагедію геноцидом польського народу.

Обмін «люб'язностями»

Волинська різанина досі залишається конфліктним моментом в історії відносин України та Польщі. У червні 2016 року уряди країн навіть зав'язали листування з даної теми. Потрібно відзначити, що це спілкування не носило дружній характер. Переписка сталася напередодні 73 річниці трагедії.

«Ми просимо вибачення і в рівній мірі прощаємо злочин і несправедливість - це єдина духовна формула, яка повинна бути мотивом кожного польського і українського серця, що прагне до миру та злагоди ... Поки живі наші народи, рани історії продовжують завдавати болю. Але наші народи будуть жити тільки тоді, коли, незважаючи на минуле, ми навчимося ставитися один до одного як побратими», - написано у зверненні влади України до поляків. «Нинішня війна Росії проти України ще більше зблизила наші народи. Воюючи проти України, Москва веде наступ проти Польщі та всього світу», - стверджують автори документа. Також вони просять польських політиків ««утриматися від нерозважливих політичних заяв з приводу минулого», які можуть використовуватися третіми силами.

Відповісти за польський народ вирішили депутати парламенту від правлячої партії «Право та Справедливість». Відповідь була така: «Різниця між нами стосується не майбутнього, а загальної політики історичної пам'яті. Проблема в сьогоднішньому українському відношенні до винних в геноциді поляків за часів Другої світової війни. У Польщі на державному та місцевому рівнях ми не шануємо людей, у яких кров на руках невинного цивільного населення. Нас турбує вибірковість історичної пам'яті, в якій відкрита декларація симпатії до Польщі йде в парі з прославлянням тих, хто має на руках кров наших земляків - беззахисних жінок і дітей».

Геноцид польського народу

У Польщі як видно не налаштовані загострювати протиріччя, однак є серйозна проблема - ідеологи і виконавці тих подій сьогодні на Україні зведені в ранг особливо шанованих національних героїв.

У квітні 1941 року керівництво Організації українських націоналістів (ОУН), яка сьогодні відзначається в Україні в якості національних героїв, випустило інструкцію «Боротьба та діяльність ОУН під час війни», де окремим розділом обмовлялися завдання та організація так званої «служби безпеки» після початку агресії проти СРСР.

Підкреслювалося, що «служба безпеки» «має виконавчу силу державними силами знищувати ворожі до України елементи, які є шкідниками, а також має можливість контролювати суспільно-політичне життя в цілому». Ворожі елементи - «москалів, поляків, жидів» - передбачалося «знищувати в боротьбі, зокрема тих, які будуть захищати режим ... знищувати, головним чином, інтелігенцію, яку не можна допускати в жодні керівні органи, взагалі унеможливити «виробництво» інтелігенції, доступ до шкіл тощо».

Масове знищення поляків на Західній Україні розпочалося в 1943 році. Глава «служби безпеки» ОУН Микола Лебедь в квітні 1943 року запропонував «очистити всю революційну територію від польського населення». Ця пропозиція була затверджена іншими ватажками націоналістів, оскільки було цілком узгоджена з генеральною лінією, визначеною Степаном Бандерою. Насправді, до квітня 1943 року вбивства поляків на Волині та в усій Західній Україні вже набули масового характеру.

11 липня 1943 року загони УПА одночасно атакували, за різними оцінками, від 99 до 150 сіл з польським населенням. Вбивали всіх, щоб повністю «очистити українську землю».

Описувати безчинства українських націоналістів можна до нескінченності. Волинська різанина підтверджена тисячами свідків, незліченною кількістю фотографій, від яких кров холоне в жилах, протоколами оглядів поховань жертв масових убивств.

«Герої» та їх жертви

Масштабне польське дослідження дозволило встановити імена 36 750 поляків, які стали жертвами Волинської різанини. Йдеться тільки про тих, імена яких достовірно встановлено, зокрема встановлені й обставини загибелі. Загальна кількість жертв на сьогодні невідома. Тільки на Волині кількість жертв може становити 60 000 чоловік, а на всій Західній Україні мова йде про 100 000 убитих.

Трагедію було не прийнято згадувати і розводити полеміку навколо цієї теми, тим більше, що після закінчення війни спільними зусиллями польських і радянських військ радикали були знищені. Але нинішнє підґрунтя проблеми дещо інше і забути подібні діяння українських націоналістів полякам буде важко. Україна ж сьогодні в нелюдях, які здатні вбити невинних жінок і дітей особливо жорстокими способами, бачить справжніх героїв нації.