Історія ядерної зброї СРСР: від гонки озброєнь до людини в космосі

9 квітня 1946 року прийнято постанову Ради Міністрів СРСР про створення КБ-11 при лабораторії №2 АН СРСР, на яку було покладено завдання розробити першу радянську атомну бомбу.

Атомна бомба для СРСР

Роботи в цьому напрямку почалися ще в 1943 році, коли по каналах розвідки надійшла інформація про аналогічні дослідженнях, що проходили в США. Їх активізація, в тому числі, терміновий пошук місця для розміщення секретного об'єкту, пізніше названого КБ-11, пов'язана з атомним бомбардуванням військово-повітряними силами США японських міст Хіросіма і Нагасакі в серпні 1945-го.
Її наслідки не тільки підтвердили припущення про колосальну потужності ядерної зброї, але і докорінно змінили політичну обстановку в світі - США перетворилися на домінуючу державу. З цього моменту СРСР кидає максимум фінансових і людських ресурсів на створення атомної зброї.
У 1947 році КБ-11 отримує статус особливо режимного підприємства і перетворюється на закриту зону. Селище Саров виключається з усіх облікових матеріалів. Успішне випробування першої радянської атомної бомби було проведено 29 серпня 1949 року на Семипалатинському полігоні.

Інтелектуальні гонки

Історики того часу називали змагання США та СРСР в удосконаленні атомної бомби першою інтелектуальною гонкою в історії людства. Тепер треба було створити водневу бомбу. Першість в результаті залишилося за нами: автором технології став наш співвітчизник, 28-річний фізик-ядерник Андрій Сахаров. Як ядерний матеріал він запропонував дешевий уран-238, який раніше при виробництві зброї розглядався як сміття. Крім того, в схемі вченого уран оточував важкий водень - дейтерій, що підвищувало його щільність і, в свою чергу, багато разів збільшувало потужність бомби. Це явище отримало назву «цукруванням».

Воднева бомба в мирних цілях

12 серпня 1953 на Семипалатинському полігоні Радянський Союз успішно випробував першу в світі водневу бомбу. З успішним випробуванням термоядерної бомби СРСР домігся ядерного паритету з США. Але наслідки вибуху виявилися жахливими. Потужність випробувального вибуху в два десятка разів перевищила потужність перших радянських і американських атомних бомб, склавши 400 кілотонн. В радіусі чотирьох кілометрів були повністю зруйновані випробувальні цегляні будівлі, а залізничний міст зі стотонною прольотами в одному кілометрі від епіцентру відкинуло на дві сотні метрів. Однак руйнівна технологія послужила і мирним цілям. Так, розроблена конструкторським бюро Корольова міжконтинентальна балістична ракета (для потенційної доставки бомби в США) пізніше вивела в космос перший штучний супутник Землі, і на ній же стартував перший космонавт планети Юрій Гагарін.