Новоліття або Новий Рік: жарт Петра I, який визначив традицію сучасності

319 разів на Русі відсвяткували прихід Нового Року в ніч з 31 грудня на 1 січня, якщо вірити офіційній історії. Термін солідний для того, щоб скласти якісь традиції. І нікчемний в порівнянні зі слов'янськими традиціями літочислення. До Петровського свята Нового Року, перший раз введеного 1700 року, слов'яни зустрічали природні свята.
Новоліття, або Слов'янський Новий рік, припадає на 14 вересня (1 вересня за старим стилем). Ця дата в православному календарі також вважається першим днем ​​нового церковного року - Початком індикту.
На Русі цей день був великим святом з безліччю традицій і повір'їв. У зв'язку з приходом осені і нового року закінчувалися всі роботи в поле і починалися засидження, тобто робота в хатах при вогні. До речі, напередодні ввечері гасили старий вогонь в будинку, а рано вранці запалювали «новий» з особливими словами.
В цей день було прийнято обходити всі поля з особливими піснями, щоб в майбутньому році врожай був хорошим, а ще - пересілятися в нові будинки справляти новосілля. Також до цього дня треба було закінчити всі торгові і господарські договори і угоди, сплатити данину, оброки і мита.
Дата початку нового календаря була обрана Петром Першим невипадково. 25 грудня, весь християнський світ відзначає Різдво Христове. За біблійними переказами, на восьмий день немовля Ісус був обрізаний за іудейським обряду, тобто 1 "генваря" християнською церквою зазначалося Обрізання Господнє. Ось цю дату і обрав Петро Перший. Він наказав усім підданим відзначати початок нового календаря і вітати один одного з Новим Роком.
При дворі Петра Першого російською мовою майже не розмовляли, бо він вважався мовою простого народу. Взагалі все спілкування йшло німецькою та голландською мовами. Так от, слово «Год» (God) на цих мовах означає «Бог». Тобто своїм указом Петро змусив підданих вітати один одного з Новим Богом, в день його обрізання. Цей Петровий жарт існує до сьогодні, і люди, втративши початковий сенс, продовжують 1 січня вітати один одного з Новим обрізаним Богом, а не з Новоліттям, як це було раніше.
Згадаймо: стародавні збірки про минулі події називалися Літописами, а не Годописами. У старовірів і понині літочислення ведеться від осіннього рівнодення (22-23 вересня). На відміну від 1-го січня, ця дата хоч якось прив'язана до астрономічних подій.
14 вересня вважається, що пора остаточно попрощатися з літом. В цей день для наших предків наступала справжня осінь, і слов'яни починали готуватися до зими.