Микола Куліш — творець української модерної драми
Фото: https://cdn.gdz4you.com/files/slides/cde/cba7a322e535ada3025d19636fc5cff8.jpeg
18 грудня 1892 року на Херсонщині народився Микола Куліш, письменник, режисер, драматург. Його найвідоміші драми — «97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Так загинув Гуска», «Маклена Ґраса».
Перші кроки у літературі
Шлях у літературу для Миколи Куліша був важким і тернистим: напівголодне дитинство, юність на фронтах першої світової війни, зміна соціального устрою у країні та нова влада, до якої мусив пристосовуватись, аби вижити. Довгий час працював на Херсонщині й Одещині в державних освітніх установах. Перша п’єса «97» написана на живому матеріалі про голод 1921 року на Херсонщині. Постановка її на сцені Харківського (тоді столичного) театру принесла автору визнання.
З 1925 року живе у Харкові, де бере найактивнішу участь у літературному житті, працює в журналах «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок», тісно співпрацює з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, що мало великий вплив на становлення українського театру у першій третині 20 століття.
Прагнув іти в університет, але для цього потрібно було скласти в державній гімназії іспити на атестат зрілості.
Але вчитися в університеті не довелося. У серпні 1914 року почалася Перша світова війна, і Микола Куліш мобілізований до армії. Закінчивши у 1915 році Одеську школу прапорщиків, воював на передовій, отримав чин штабс-капітана, поранений та контужений.
Літературні пошуки та політична діяльність
У 1917-1921 рр. Микола Куліш був учасником революційних подій. З 1918 року — голова Ради робітників і солдатських депутатів в Олешках, у 1919 році — член Дніпровського політвиконкому і завідувач повітнаросвіти, з 1920 року — начальник штабу військ Червоної армії. Член КП(б)У (з 1919 р.).
У 1926-1931 рр. — голова Українського товариства драматургів і композиторів. Член Спілки пролетарських письменників «Гарт» (згодом Вільна академія пролетарської літератури), у 1926-1928 рр. — її президент.
Поява першої п’єси Миколи Куліша «97» стала гучною подією у радянській літературі. Від неї, за словами Луначарського, «гриміла вся Україна». Прем’єра відбулася 1924 року у Харківському театрі ім. Івана Франка.
Після тріумфального успіху Миколи Куліша запрошують на посаду інспектора Наркомосу УСРР. «97» разом з наступними п’єсами — «Комуна в степах», «Прощай, село», опубліковану під назвою «Поворот Марка», — склала трилогію про життя пореволюційного села.
Переїзд до столиці спричинив справжню революцію у творчості Миколи Куліша. Тут він зблизився з Миколою Хвильовим, Лесем Курбасом, Михайлом Яловим та іншими діячами української культури. Учасник театрального диспуту 1929 р., Микола Куліш завзято боронив Леся Курбаса від нападів партійних критиків.
У 1934 році Миколу Куліша виключили з партії як контрреволюціонер і того ж року заарештували. За звинуваченням у належності до Всеукраїнського боротьбистського терористичного центру засуджений до 10 років ув’язнення з суворою ізоляцією, яке відбував на Соловках. Хворий на туберкульоз, позбавлений права на прогулянки й медичну допомогу, Микола Куліш був страчений в урочищі Сандормох за вироком особливої трійки УНКВС Ленінградської обл.
Реабілітований 4 серпня 1956 року.
Творчість Миколи Куліша — явище всесвітнього значення. Саме в п’єсах драматурга знайшла повне відображення трагічна концепція епохи та людини, що залишає рідне село, гине від урбанізації XX ст.